Несправжня борошниста роса соняшнику

Первинні симптоми проявляються у вигляді пожовтіння тканин на сім’ядолях та справжніх листках, що супроводжується затримкою росту.

З нижнього боку листка з'являється специфічний білий наліт, який складається з вегетативних органів розмноження гриба — спорангієносців.

Хворі рослини виглядають пригніченими, з карликовими стеблами, вкороченими міжвузлями та хлоротичними плямами, що йдуть уздовж жилок.

У разі раннього зараження рослини можуть взагалі не утворювати кошик або формувати дрібні, деформовані суцвіття з недорозвиненим насінням.

• Хлороз листків.
• Білий наліт з нижнього боку листка.
• Затримка росту (карликовість).
• Потоншення стебла.

Збудником захворювання є ооміцет Pustula helianthicola, який спеціалізується на ураженні соняшнику на різних етапах його вегетації.

Цей патоген має високу здатність до виживання у ґрунті завдяки утворенню ооспор, які можуть залишатися в активному стані протягом декількох років.

Життєвий цикл збудника включає фазу ураження проростків, після чого грибниця розповсюджується системно по всій судинній системі рослини.

Постійна зміна фізіологічних рас гриба змушує селекціонерів постійно працювати над створенням нових генетично стійких гібридів соняшнику.

Зооспори патогена надзвичайно рухливі у водному середовищі, що дозволяє їм швидко знаходити кореневу систему вразливих рослин у вологому ґрунті.

Основним чинником розвитку хвороби є надмірна вологість ґрунту, особливо в період проростання насіння та появи сходів культури.

Температурний режим у межах від +12 до +20 градусів Целься є найбільш сприятливим для швидкого проростання ооспор та зараження коренів.

Наявність опадів або тривале перезволоження ґрунту створює ідеальні умови для того, щоб зооспори могли вільно пересуватися до нових рослин.

Порушення сівозміни, коли соняшник висівається на одному місці занадто часто, призводить до критичного накопичення інфекції в ґрунті.

Висока густота стояння рослин погіршує провітрювання посівів, що додатково стимулює розповсюдження хвороби на сусідні здорові екземпляри.

Економічна шкода від несправжньої борошнистої роси є суттєвою, оскільки вона може знищити значну частку врожаю вже на початкових етапах.

Насіння, отримане з хворих кошиків, має значно нижчу масу, низьку олійність та гірші посівні якості порівняно з продукцією зі здорових посівів.

Зараження призводить до передчасної загибелі молодих рослин, що зумовлює зрідженість посівів та неефективне використання площі поля.

Патоген послаблює імунітет рослини, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій, таких як сіра або біла гниль, що ще більше погіршує якість врожаю.

Швидке розповсюдження спор може спричинити епіфітотії, за яких уражується більшість рослин на великих площах протягом короткого часу.

Використання генетично стійких гібридів є найбільш ефективним способом протидії хворобі, що базується на впровадженні відповідних генів резистентності.

Надійний захист забезпечує якісне протравлювання насіння сучасними системними фунгицидами, що містять компоненти проти ооміцетів.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни, що передбачає повернення соняшнику на поле не раніше ніж через шість років, мінімізує ризики.

Боротьба з бур'янами, особливо з представниками родини Айстрові, є обов'язковим заходом для зменшення джерел інфекції на полі.

Своєчасна вибраковка та видалення з полів уражених рослин при появі перших ознак може допомогти локалізувати вогнище інфекції.