Нефрома

Це складний симбіотичний організм, утворений грибом та ціанобактеріями, які здатні до фотосинтезу.

Лишайник використовує стовбури дерев лише як опору для закріплення, не проникаючи в тканини рослини-господаря.

Він отримує живлення за рахунок поглинання вологи та мінеральних речовин безпосередньо з атмосферного повітря та опадів.

Таким чином, нефрома є епіфітом, а не паразитом, тому термін «хвороба» щодо неї є ботанічно неправильним.

Таллом нефроми має листовату форму та складається з широких лопатей, що щільно притиснуті до кори дерева.

Колір вегетативного тіла зазвичай варіюється від світло-коричневого до темно-бурого, що робить його непомітним на деяких породах дерев.

Унікальною ознакою для ідентифікації є плодові тіла (апотеції), що розташовуються на нижній стороні лопатей лишайника.

При огляді дерева лишайник виглядає як плямистий або суцільний покрив, який не спричиняє видимих некрозів або гниття кори.

У вологих умовах талом стає м'яким та яскравим, тоді як у суху погоду він висихає, стаючи ламким та більш темним.

Розвиток нефроми потребує специфічних умов, зокрема високої вологості повітря та відсутності значного забруднення довкілля.

Цей лишайник є чутливим індикатором якості повітря, тому він рідко зустрічається в умовах інтенсивного промислового забруднення.

Найкраще він розвивається у затінених, вологих місцях, де створюється стабільний мікроклімат, захищений від прямих сонячних променів.

Основними місцями розповсюдження є старі лісові масиви з мінімальним антропогенним навантаженням на екосистему.

Стан вологості стовбурів дерев є ключовим фактором, що визначає можливість колонізації цього виду на певній ділянці.

Нефрома не завдає прямої шкоди здоров'ю рослин, оскільки не вступає в патологічні стосунки з клітинами кори чи деревиною.

Поширена думка про те, що лишайники «душать» дерева, не має під собою наукового підґрунтя для даного роду.

Наявність нефроми може лише опосередковано сигналізувати про те, що дерево перебуває в умовах високої вологості, що може сприяти іншим проблемам.

Однак це не робить лишайник відповідальним за розвиток інфекційних захворювань чи пригнічення росту господарської культури.

Отже, в агрономічній практиці нефрома розглядається як нейтральний елемент флори, що співіснує з деревом.

Спеціальних заходів боротьби проти нефроми не існує, адже вона не є шкідливим об'єктом для саду чи лісового господарства.

• Проведення санітарної обрізки крони для покращення циркуляції повітря навколо стовбурів.
• Підтримка оптимального рівня живлення та поливу дерев для їх активного росту.
• Механічне очищення кори щітками у разі необхідності поліпшити декоративний вигляд дерева.
• Використання вапнякових сумішей для побілки, що створюють несприятливе лужне середовище для розвитку лишайників.
• Видалення хворих або пошкоджених гілок, на яких можуть накопичуватися надмірні вологі відкладення.

Використання фунгіцидів проти лишайників є недоцільним, оскільки вони не знищують їх, але можуть пошкодити корисну мікрофлору кори.