Пасалороз

Характерною ознакою є поява оливкового або сірого бархатистого нальоту на нижній стороні листка. Цей наліт складається з конідіального спороношення патогена, що активно поширюється.

З часом уражені ділянки тканини відмирають, що призводить до появи дірок або передчасного засихання листків. Плями часто зливаються між собою, охоплюючи значну частину листової поверхні.

На стеблах та черешках хворих рослин також можна помітити подовжені плями або штрихи, що свідчить про системний характер інфекції в окремих випадках.

Повне ураження призводить до передчасного опадання листя, що суттєво послаблює рослину та знижує її фізіологічну активність.

Збудником хвороби є гриби роду Passalora, які належать до класу незавершених грибів. Вони спеціалізуються на паразитуванні на певних видах рослин.

Гриб зимує у формі грибниці або спор на рослинних рештках, у ґрунті, а також може зберігатися на насінні, що забезпечує джерело інфекції для наступного сезону.

Весною, при сприятливих погодних умовах, спори потрапляють на здорові органи рослин через продихи, де відбувається проростання міцелію в тканини господаря.

Конідії патогена надзвичайно легко переносяться вітром, краплями дощу під час поливу або дощування, а також через робочий інвентар чи комах.

Висока здатність до спороутворення дозволяє збуднику швидко створювати нові покоління інфекції протягом усього вегетаційного періоду рослин.

Найбільш сприятливими для розвитку пасалорозу є умови високої вологості повітря та тепла погода, коли температура коливається в межах 20–25 градусів.

Рясні роси, часті тумани та надмірні опади створюють оптимальний режим зволоження листя, необхідний для активного проникнення спор у тканини рослини.

Загущені посіви та недостатня циркуляція повітря в агроценозі значно підвищують ризик епіфітотій, оскільки волога на листках висихає повільно.

Порушення агротехнічних норм, зокрема відсутність належного догляду за ґрунтом, робить культури більш вразливими до нападу патогенних мікроорганізмів.

У закритому ґрунті хвороба розвивається особливо стрімко через стабільно високу вологість та обмежений простір для провітрювання споруд.

Основна шкода від пасалорозу полягає в значному скороченні площі зеленої маси, що критично знижує ефективність фотосинтезу та накопичення поживних речовин.

Це негативно відображається на загальному розвитку рослин, їх здатності формувати якісні плоди або коренеплоди, що призводить до відчутних втрат врожаю.

Рослини, що уражені хворобою, втрачають імунітет, стаючи сприйнятливими до інших патогенів, що значно ускладнює загальну фітосанітарну ситуацію на ділянці.

Передчасне відмирання листя послаблює кореневу систему, що робить рослини менш стійкими до посухи та інших несприятливих стресових факторів довкілля.

Для декоративних та овочевих культур ураження означає втрату товарного вигляду та зниження терміну зберігання врожаю, що завдає економічних збитків.

Ефективна боротьба базується на дотриманні сівозміни, що запобігає накопиченню інфекції в ґрунті та перериває цикл розмноження збудника.

Обов'язковим заходом є глибока оранка та знищення рослинних решток, оскільки саме на них гриб найчастіше зберігається протягом зими.

Використання стійких гібридів та сортів є пріоритетним методом, що дозволяє мінімізувати необхідність у хімічних обробках під час активної вегетації.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами при перших ознаках хвороби, використовуючи препарати системної та контактної дії для стримування інфекції.

• Вчасне знищення бур'янів-резерваторів інфекції.
• Оптимізація режиму поливу без потрапляння води на листя.
• Регулярний огляд посівів на наявність плям.
• Дезінфекція ґрунту в теплицях після збору врожаю.