Пасму льону

Під час цвітіння на стеблах утворюються подовжені виразки, які часто призводять до вилягання або перелому стебла, що унеможливлює нормальний розвиток рослини.

На уражених ділянках чітко помітні дрібні чорні крапки — пікніди, в яких дозрівають спори гриба, готові до подальшого поширення по полю.

При масовому ураженні верхівки рослин в’януть, набувають жовтого кольору і засихають, що критично знижує кількість та якість сформованого насіння.

Сильне ураження молодих сходів часто призводить до їх повної загибелі, що створює великі прогалини у посівах та потребує пересіву площ.

Збудником є гриб Mycosphaerella linicola, який паразитує виключно на представниках роду льон, викликаючи значні порушення фізіологічних процесів.

Гриб зимує на рослинних рештках, що залишилися на полі, а також переноситься насінням, яке стає джерелом зараження нових посівів.

Протягом вегетації інфекція поширюється за допомогою конідій, які легко переносяться дощем та вітром на великі відстані, вражаючи здорові ділянки рослин.

Сприятливі умови дозволяють грибу утворювати сумчасту стадію, що значно підвищує його стійкість до несприятливих зовнішніх факторів у зимовий період.

Біологічний цикл патогену досить гнучкий, що дозволяє йому активно адаптуватися до різних агрокліматичних зон вирощування льону.

Розвиток пасму найбільш інтенсивно відбувається за умов підвищеної вологості повітря та помірних температур (близько +20°C).

Часті дощі та тумани сприяють проростанню спор гриба та їх проникненню всередину тканин льону, що провокує швидкий розвиток спалахів хвороби.

Загущені посіви, де відсутня належна циркуляція повітря, накопичують вологу, що створює ідеальне середовище для розмноження патогенного гриба.

Недотримання сівозміни призводить до накопичення великої кількості інфекційного начала у ґрунті, що значно підвищує ризик зараження наступних врожаїв.

Використання добрив з дисбалансом азоту знижує природний імунітет льону до ураження грибковими інфекціями.

Хвороба завдає відчутної шкоди сільському господарству, оскільки вражає всі частини рослини, що мають господарську цінність.

Якість волокна суттєво знижується: воно стає крихким, втрачає колір та еластичність, що робить його непридатним для використання у якісному текстилі.

Насіння з уражених рослин втрачає свою енергію проростання, стає щуплим, що ускладнює отримання дружних та сильних сходів у майбутньому.

Через ламкість стебел при збиранні льону втрачається значна частина врожаю, що призводить до економічних збитків агропідприємств.

Загальна врожайність льону-довгунця при інтенсивному розвитку хвороби може зменшуватися майже наполовину, роблячи вирощування культури збитковим.

Використання стійких до хвороби сортів льону є фундаментальною основою захисту, яка дозволяє значно знизити ймовірність інфікування посівів.

Ретельне протруювання насіннєвого матеріалу сучасними фунгіцидними препаратами дозволяє попередити передачу інфекції через насіння.

Дотримання сівозміни із поверненням льону на поле не раніше ніж через 5-6 років очищує ґрунт від накопичених патогенів та спор гриба.

Важливо вчасно проводити заходи з видалення бур'янів та заорювання післяжнивних решток, щоб зменшити середовище для виживання патогену.

Застосування фунгіцидів під час вегетації при виявленні перших ознак хвороби дозволяє локалізувати осередки інфекції та зберегти врожай.