Пассалоріоз картоплі

Первинні симптоми проявляються як дрібні, розмиті світло-зелені плями на нижній частині листків, які часто залишаються непоміченими на ранніх етапах.

Згодом плями збільшуються, стають коричневими, некротичними та часто набувають кутастої форми, обмежуючись великими жилками листа.

Характерною ознакою при підвищеній вологості є поява сіро-оливкового нальоту на зворотному боці листкової пластинки, що складається зі спороношення гриба.

Поступово уражене листя починає жовтіти та передчасно відмирати, що призводить до загального ослаблення куща та оголення нижніх ярусів бадилля.

При інтенсивному розвитку хвороби некроз може охоплювати значну частину листя, що візуально нагадує інші види плямистостей або прояви фітофторозу.

Збудником пассалоріозу картоплі є гриб Passalora concors, який раніше класифікували як Cercospora concors і відносять до групи недосконалих грибів.

Міцелій цього патогену здатний тривалий час виживати в ґрунті на залишках бадилля, а також може зберігатися на інших пасльонових бур'янах.

Гриб поширюється за допомогою конідій, які активно розлітаються під час вітру або переносяться краплями води під час дощу чи поливу.

Інфекційний процес починається навесні, коли підвищення температури стимулює проростання спор, що перезимували в екосистемі картопляного поля.

Біологічна стратегія гриба спрямована на поступове виснаження рослини-господаря через руйнування асиміляційної поверхні листя протягом усього вегетаційного періоду.

Основним чинником, що сприяє розвитку Passalora concors, є висока вологість повітря, особливо під час теплих літніх днів.

Оптимальні умови для зараження включають наявність краплинної вологи на листках, що створюється частими дощами, туманами або великою кількістю роси.

Температурний режим у межах 20–26 градусів Цельсія є найбільш сприятливим для швидкої інкубації та активного поширення конідій збудника.

Висока щільність посадки картоплі створює мікроклімат, що застоюється і сприяє тривалому збереженню вологи, критично необхідної для розвитку гриба.

Недотримання просторової ізоляції та засміченість полів бур'янами, що є резерваторами інфекції, значно підвищують ризик спалаху пассалоріозу.

Пассалоріоз завдає істотної шкоди, оскільки призводить до зменшення площі функціонуючої листкової поверхні, що знижує врожайність.

Через раннє відмирання листя рослина не встигає накопичити достатньо крохмалю та поживних речовин, що безпосередньо впливає на масу та розмір бульб.

Зниження енергії фотосинтезу негативно позначається на якості врожаю, оскільки бульби часто формуються дрібними та мають низькі товарні показники.

Ослаблені хворобою кущі стають більш вразливими до інших патогенів, що може спричинити комплексне ураження культури та ще більші втрати.

Економічні збитки також пов'язані з необхідністю проведення додаткових захисних заходів та витратами на закупівлю фунгіцидів під час вегетації.

Основою захисту є агротехнічні методи, зокрема дотримання сівозміни з перервою у вирощуванні пасльонових культур терміном не менше 3 років.

Важливо ретельно знищувати післязбиральні залишки, які є основним джерелом інфекції для наступного сезону в умовах господарства.

Використання здорового садивного матеріалу та просторова ізоляція від старих полів дозволяють суттєво зменшити початковий інфекційний фон.

• Регулярне знищення бур'янів для поліпшення циркуляції повітря в посівах.
• Збалансоване живлення калієм та фосфором для підвищення стійкості рослин.
• Обробка фунгіцидами системної дії при перших ознаках поширення плямистостей.

Для боротьби з патогеном застосовують фунгіциди, що рекомендовані для контролю грибкових хвороб листкового апарату згідно з державними реєстрами.