Фомоз соняшнику

Гриб спеціалізується виключно на соняшнику, уражаючи всі його вегетативні органи. Інфекція перезимовує у формі пікнід та грибниці на залишках рослин, що залишаються на полі після збирання врожаю.

У період вегетації інфекція поширюється за допомогою конідій, які розносяться краплями дощу, вітром або комахами. Зараження починається з проростання спор, гіфи яких проникають у тканини рослини через продихи або механічні пошкодження.

Біологія патогену характеризується високою адаптивністю до різних агрокліматичних умов. Це дозволяє йому масово розмножуватися при сприятливих факторах, створюючи ризик епіфітотій.

Вторинне зараження відбувається протягом усього періоду вегетації, що зумовлює швидке поширення хвороби у загущених посівах з порушеною вентиляцією.

Первинні симптоми фомозу зазвичай проявляються на листках нижнього ярусу у вигляді темно-бурих плям, які поступово збільшуються. По краях плям часто помітна жовта облямівка, що вказує на активний некроз тканин.

На стеблах ознаки хвороби виглядають як великі чорні або темно-коричневі плями, що найчастіше локалізуються у місцях прикріплення черешків листків. Згодом ці плями можуть охоплювати стебло по колу, що призводить до відмирання тканин.

Внутрішня частина стебла ураженої рослини набуває бурого забарвлення через руйнування серцевини грибницею. Це суттєво послаблює механічну стійкість рослини, роблячи її схильною до вилягання під дією вітру.

На поверхні відмерлих ділянок епідермісу можна помітити дрібні чорні цятки — це плодові тіла гриба (пікніди), у яких дозрівають спори для подальшого поширення інфекції на здорові рослини.

• Потемніння черешків листків.
• Поява некротичних плям на стеблах.
• Хлороз листків, що переходить у некроз.
• Руйнування внутрішньої паренхіми стебла.
• Поява пікнід на уражених органах.

Активному розвитку фомозу сприяє тепла та волога погода з частими опадами у літній період. Оптимальна температура для проростання спор патогену становить від +20 до +25 градусів Цельсія при високій вологості.

Густі посіви створюють специфічний мікроклімат із пониженою вентиляцією, що сприяє затримці вологи на листках та прискорює зараження. Недостатня освітленість у таких умовах також послаблює імунітет рослин.

Порушення сівозміни, коли соняшник повертається на те саме поле раніше, ніж через 6–8 років, створює базу для накопичення інфекційного початку у ґрунті. Чим більший запас патогену, тим вищий ризик раннього інфікування.

Механічні пошкодження рослин шкідниками відкривають шлях для проникнення гриба у тканини. Тому посіви, що зазнали навали комах, є значно вразливішими до фомозу.

Дефіцит мікроелементів, особливо бору, знижує опірність рослин до грибних захворювань, роблячи їх тканини більш чутливими до колонізації збудником Nothophoma infossa.

Фомоз завдає значної шкоди врожаю через передчасне відмирання листків, що різко знижує інтенсивність фотосинтезу. Через це насіння у кошиках не встигає набрати оптимальну масу.

Шкодочинність проявляється у суттєвому зниженні олійності насіння, що впливає на прибутковість виробництва. Уражене насіння часто має низьку схожість та енергію проростання.

Руйнування стебла призводить до його ламкості, що викликає масове вилягання соняшнику перед збиранням. Це створює труднощі при роботі техніки та призводить до великих втрат врожаю на полі.

Сильне ураження фомозом може призвести до недобору врожаю від 20 до 50 відсотків залежно від сорту та погодних умов. Хвороба також погіршує якість товарної продукції.

Крім прямого впливу на врожай, гриб виснажує ґрунт і ускладнює підготовку поля до наступних культур, оскільки інфекція тривалий час зберігається в рослинних рештках.

Основним методом боротьби є дотримання сівозміни, яка виключає висів соняшнику на одному місці частіше одного разу на сім років. Важливо проводити якісне заорювання пожнивних решток для їх швидкого розкладання.

Використання стійких гібридів залишається найефективнішим способом контролю фомозу. Селекційні програми спрямовані на створення генетично толерантних форм рослин.

Важливу роль відіграє протруювання насіння фунгіцидами перед посівом. Це захищає сходи від раннього інфікування та допомагає рослині зміцнити імунітет на початкових етапах розвитку.

Оприскування посівів фунгіцидами в періоди активного росту дозволяє стримати поширення інфекції при перших ознаках хвороби. Рекомендується застосовувати препарати на основі тріазолів та стробілуринів.

Необхідно контролювати чисельність шкідників та бур'янів, оскільки вони можуть бути резерваторами інфекції або пошкоджувати рослини, сприяючи проникненню гриба у стебло.