Фомоз сорго

Первинні симптоми фомозу з'являються на нижніх листках як дрібні хлоротичні плями. Згодом ці плями збільшуються, стають овальної або неправильної форми з темнішою облямівкою.

Характерною ознакою є поява некротичних зон на листових пластинках, всередині яких можна помітити дрібні чорні крапки — пікніди. Це візуальний маркер активного розвитку грибниці в тканинах рослини.

При сильному ураженні хвороба переходить на листові піхви та стебло. Це призводить до передчасного відмирання листя та зниження інтенсивності фотосинтезу, що негативно впливає на розвиток метелки.

За вологої погоди на уражених ділянках може з'являтися ледь помітний наліт спороношення. Листя набуває бурого кольору і з часом повністю засихає, створюючи вигляд опіку рослин.

Симптоматика може відрізнятися залежно від сорту сорго та погодних умов, проте наявність пікнід у центрі плям є постійною діагностичною ознакою фомозу, що дозволяє відрізнити його від інших типів плямистостей.

Збудником цієї хвороби є гриб Phoma andropogonivora, що спеціалізується на ураженні рослин роду Sorghum. Це патогенний мікроорганізм, який належить до класу дейтероміцетів і має високу здатність до поширення в посівах.

Інфекція зберігається на пожнивних рештках та в грунті протягом тривалого часу. Навесні конідії патогена за сприятливих умов починають розмножуватися, що призводить до первинного зараження сходів культури.

Гриб проникає в тканини рослин через продихи або механічні пошкодження листя. В подальшому міцелій патогена розвивається в міжклітинному просторі, руйнуючи тканини та виділяючи специфічні ферменти, що призводять до некротизації.

У циклі розвитку гриба важливе значення мають пікніди — плодові тіла, що утворюються на поверхні уражених ділянок. Саме в них формується величезна кількість конідій, які розносяться вітром і дощем на здорові рослини.

Біологія Phoma andropogonivora дозволяє патогену бути активним протягом усього вегетаційного періоду, особливо коли рослина входить у фазу інтенсивного росту та формування генеративних органів.

Основним чинником розвитку фомозу є висока відносна вологість повітря, яка перевищує 70-80%. Дощова погода під час активного росту сорго сприяє масовому поширенню інфекції в посівах.

Оптимальна температура для розвитку збудника лежить у діапазоні +20...+25°C. Саме в цей час гриб найбільш інтенсивно формує спори та заражає здорові тканини рослин.

Загущені посіви створюють сприятливе середовище для розвитку фомозу через брак вентиляції між рослинами. Роса, що довго тримається на листі, полегшує проникнення патогена в епідерміс.

Висока концентрація пожнивних решток у верхньому шарі ґрунту підвищує рівень інфекційного навантаження. Нехтування глибокою оранкою сприяє збереженню джерела інфекції в полі.

Наявність стресових факторів для рослин, таких як посуха або нестача мікроелементів, знижує імунітет сорго. Ослаблені рослини набагато швидше піддаються ураженню фомозом порівняно з сильними екземплярами.

Фомоз призводить до значних втрат врожаю через зменшення асиміляційної поверхні листя. Це зумовлює недоотримання біомаси, що критично для вирощування сорго на силос або зелений корм.

Знижується налив зерна, воно стає дрібним та щуплим. Це негативно впливає на якість насіннєвого матеріалу та його енергію проростання в наступному сезоні.

Хвороба викликає передчасне вилягання рослин, оскільки пошкоджені стебла втрачають свою міцність. Це призводить до великих втрат під час збирання врожаю комбайнами.

Крім кількісних втрат, спостерігається погіршення кормової цінності продукції. Уражені частини рослин можуть накопичувати мікотоксини, що небезпечно для здоров'я сільськогосподарських тварин.

Поширення фомозу вимагає додаткових витрат на фунгіциди та проведення агротехнічних заходів, що підвищує собівартість вирощування культури та знижує економічну ефективність господарства.

Головний метод захисту — використання стійких до хвороб гібридів, які мінімізують ризик значного ураження. Це найбільш стратегічно правильний крок у сучасній агротехнології.

Агротехнічний контроль полягає у дотриманні сівозміни, де сорго повертається на поле не раніше ніж через 3 роки. Це дозволяє природним чином зменшити запас інфекції у ґрунті.

Протруювання насіння системними препаратами перед посівом захищає сходи від раннього зараження та стимулює розвиток кореневої системи рослин.

Під час вегетації проводяться профілактичні обприскування фунгіцидами у разі виявлення перших ознак хвороби, що дозволяє локалізувати вогнища інфекції в межах поля.

• Якісна оранка з повним заорюванням рослинних решток.
• Боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами хвороб.
• Збалансоване мінеральне живлення, особливо фосфорно-калійне.
• Дотримання оптимальних норм висіву для кращого провітрювання.