Фомоз сорго

Перші симптоми хвороби стають помітними на листках у вигляді світлих плям, які згодом темніють, набуваючи коричневого або червонувато-бурого кольору. Це типова ознака ураження тканин грибом.

На поверхні плям чітко видно дрібні чорні крапки — це пікніди гриба. Їх наявність є головним діагностичним маркером, який вказує на розвиток саме фомозної інфекції, а не фізіологічного старіння листа.

З розвитком захворювання плями збільшуються, зливаються, спричиняючи некроз значних ділянок листкової пластинки. Це призводить до передчасного відмирання листя та зниження інтенсивності фотосинтезу.

При ураженні волоті зерна можуть бути щуплими, мати темні плями або грибковий наліт, що негативно впливає на якість посівного матеріалу та врожайність загалом.

Стебла також можуть бути інфіковані, особливо в місцях кріплення листків, що в окремих випадках призводить до вилягання рослин під час сильних вітрів через послаблення структури тканини.

Збудником фомозу сорго є гриб Phoma insidiosa (інша назва Phoma sorghina), який широко розповсюджений у зонах вирощування цієї культури. Патоген здатний існувати як сапротроф на залишках рослин, що забезпечує його виживання у ґрунті.

Інфекція зберігається у вигляді грибниці та пікнід на насінні або рослинних рештках, що залишилися на полі після збирання врожаю. Це робить контроль за пожнивними залишками першочерговим завданням агронома.

Біологічно гриб розвивається через формування конідіального спороношення. Конідії легко поширюються вітром та краплями дощу, забезпечуючи швидке інфікування здорових листків та стебел.

Патоген має здатність проникати в тканини рослини через продихи або мікропошкодження, після чого починається активний ріст міцелію, що руйнує клітинну структуру листа.

Цей мікроорганізм є досить витривалим до несприятливих погодних умов, що ускладнює повне викорінення хвороби без застосування комплексних агротехнічних заходів.

Найбільш сприятливими умовами для фомозу є висока вологість повітря та опади у період вегетації. Вологість сприяє виходу спор із пікнід та їх проростанню на тканинах господаря.

Температурний режим у межах 20–25 градусів тепла є оптимальним для інтенсивного поширення патогену. Саме в теплу та вологу погоду спостерігається найбільший ризик виникнення спалахів хвороби.

Загущені посіви сорго створюють усередині стеблестоя застійні зони повітря, що підтримує високу вологість. Це ідеальне середовище для розвитку інфекційного процесу.

Механічні пошкодження від шкідників або погодних явищ (град, сильний вітер) полегшують проникнення гриба всередину рослини, підвищуючи рівень ураження посівів.

Порушення сівозміни та наявність на полі решток минулорічних рослин сорго значно підвищують інфекційне навантаження на нові посіви з самого початку їхнього росту.

Основна шкода від фомозу полягає в суттєвому зниженні врожайності зерна та зеленої маси. Через некроз листків рослина втрачає здатність ефективно накопичувати поживні речовини.

Заражене насіння має знижену енергію проростання, що призводить до отримання зріджених посівів та необхідності пересіву або додаткових витрат на обробку посівного матеріалу.

Знижується кормова цінність сорго. Уражена маса стає менш привабливою для тварин, а наявність мікотоксинів може обмежувати використання такого врожаю в тваринництві.

Хвороба послаблює імунітет рослини, роблячи її більш вразливою до вторинних патогенів та несприятливих чинників довкілля, що загалом знижує рентабельність вирощування.

В окремих випадках високого ступеня ураження втрати врожаю зерна можуть перевищувати 20–30 відсотків, особливо за сприятливих для гриба погодних умов.

Стратегія контролю базується на інтегрованому захисті, де профілактичні заходи відіграють вирішальну роль у зниженні тиску хвороби на посіви.

• Використання якісного, протруєного насіння для захисту сходів.
• Дотримання просторової ізоляції та сівозміни з інтервалом у 3-4 роки.
• Ретельна обробка ґрунту з метою знищення рослинних решток.
• Внесення збалансованих доз добрив для підвищення стійкості рослин.
• Видалення бур'янів-резерваторів інфекції по краях поля.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами у критичні фази розвитку культури, якщо погодні умови сприяють швидкому поширенню фомозу на листковому апараті.