Моніліоз глоду

Життєвий цикл гриба нерозривно пов'язаний із залишками рослин, зокрема муміфікованими плодами, що залишаються на гілках або опадають на ґрунт.

Навесні з перезимувалих склероціїв утворюються апотеції, які викидають аскоспори. Саме вони є головним джерелом первинного зараження під час цвітіння.

Гриб проникає в тканини рослини через приймочки маточок, швидко колонізуючи зав'язь. Вторинне поширення відбувається за допомогою конідій, що переносяться комахами або дощем.

Специфіка Monilinia johnsonii полягає у вибірковій здатності паразитувати лише на глоді, викликаючи характерне почорніння зав'язі та плодів.

Перші симптоми хвороби стають помітними одразу після завершення цвітіння. Зав'язі стрімко чорніють, в'януть і висихають, залишаючись висіти на гілках.

Пошкоджені плоди з часом перетворюються на чорні, тверді та зморщені мумії. На відміну від сірої гнилі, тут переважає інтенсивне чорне забарвлення тканин.

У вологу погоду на поверхні хворих органів може з'являтися ледь помітний наліт конідіального спороношення гриба.

Листя та пагони уражаються рідше, проте іноді на них можуть з'являтися коричневі плями, що свідчать про загальне поширення інфекції в кроні.

Тканини плоду втрачають природну структуру, стають пухкими та змінюють колір на темно-коричневий, що робить їх непридатними для використання.

Основним фактором розвитку моніліозу є дощова та прохолодна погода під час цвітіння. Висока вологість повітря критично важлива для проростання аскоспор на квітах.

Загущені посадки глоду, в яких порушена циркуляція повітря, створюють ідеальні умови для швидкого розмноження та поширення грибкової інфекції.

Наявність у саду торішніх муміфікованих плодів забезпечує потужне джерело інфекції, що дозволяє хворобі щороку повертатися з новою силою.

Пошкодження рослин комахами-шкідниками значно полегшує проникнення патогена в здорові тканини, що підсилює ефект зараження.

Температурний режим у межах 15–22 градусів Цельсія є найбільш сприятливим для активного росту міцелію Monilinia johnsonii.

Головна шкода полягає у повній втраті врожаю плодів глоду. Уражені зав'язі масово гинуть, що робить вирощування культури безплідним.

Хвороба послаблює імунітет дерев, через що вони стають сприйнятливішими до інших патогенів та несприятливих зимових умов.

Плоди, які зазнали впливу гриба, стають непридатними для фармакологічного або харчового використання через накопичення токсинів та зміну хімічного складу.

Епіфітотійний характер хвороби при ігноруванні санітарних заходів може призвести до швидкої деградації всієї плантації чи декоративної посадки.

Моніліоз глоду є серйозною проблемою для розплідників, оскільки негативно впливає на якість посадкового матеріалу та загальний стан здоров'я дерева.

Основою боротьби є постійний санітарний контроль: збір та негайне знищення всіх муміфікованих плодів, що є осередками гриба.

Регулярна обрізка крони з видаленням пошкоджених гілок дозволяє поліпшити провітрюваність, що стримує розвиток патогена.

Використання фунгіцидів у критичні фази розвитку (цвітіння) дозволяє мінімізувати ризик зараження через маточки.

Застосування мідьвмісних препаратів як профілактичний захід навесні допомагає суттєво зменшити інфекційний фон у саду.

• Видалення хворих гілок та плодів.
• Обробка дерев фунгіцидами під час цвітіння.
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують плоди.
• Забезпечення правильного режиму поливу та підживлення.