Монобластієві

Основним збудником у цій групі є види роду Monoblastia. Ці гриби формують симбіотичні відносини з водоростями, утворюючи коркові або лускаті слані, що щільно прилягають до субстрату.

Біологічно ці гриби належать до порядку Trypetheliales. Вони володіють перитеціальними аскомами, які занурені в кору рослини або в талом гриба, що забезпечує захист репродуктивних органів.

Тип хвороби тут є умовним. На відміну від паразитичних патогенів, Monoblastiaceae не проникають глибоко в живі тканини рослини, а використовують кору як фізичний субстрат.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з вологістю кори, де спори проростають, утворюючи гіфи, що поступово розростаються в слань, здатну зберігатися на дереві багато років.

Зовнішні ознаки присутності цих грибів проявляються у вигляді появи невеликих плям або нальотів на гладкій корі молодих дерев та кущів.

Слані мають вигляд кірок, колір яких варіюється від світло-сірих до оливкових або коричневих відтінків. Вони часто зливаються, покриваючи значну частину стовбура.

При уважному огляді можна помітити дрібні чорні крапки — це остіоли плодових тіл, занурених у тканину талому. Ці структури є характерною ознакою родини.

На відміну від інших хвороб кори, поверхня при розвитку Monoblastiaceae не тріскається і не виділяє ексудату. Забарвлення кори місцями може змінюватися через пігменти гриба.

Ознаки ураження найбільш помітні у вологий період, коли талом набрякає і стає більш контрастним у порівнянні з сухою поверхнею здорової кори дерева.

Основним фактором розвитку є висока відносна вологість повітря в садах або лісових насадженнях. Гриби цієї родини віддають перевагу затіненим ділянкам з поганою вентиляцією.

Наявність тривалого зволоження поверхні стовбурів створює ідеальне середовище для проростання спор та формування колоній. Часто це спостерігається в садах з надмірним поливом.

Температурний режим має другорядну роль, оскільки представники родини відрізняються високою пластичністю, але найактивніший ріст спостерігається в помірно теплі сезони.

Загущеність посадок також сприяє поширенню грибів, оскільки обмеження руху повітря уповільнює висихання кори після дощу або випадання роси.

Чистота повітря є важливою умовою: наявність цих грибів часто свідчить про відсутність сильного хімічного забруднення, що робить їх індикаторами екологічного стану.

Прямої шкоди для врожаю або розвитку дерева гриби родини Monoblastiaceae не завдають, оскільки не є облігатними паразитами тканин рослини.

Непряма небезпека може полягати у створенні умов для проживання шкідників кори, які можуть ховатися під корковими сланями лишайників під час несприятливих умов.

При надмірному розростанні епіфітна мікрофлора може сприяти мікроруйнуванням верхнього шару перидерми, що іноді послаблює захисні функції кори.

У декоративному садівництві рясне покриття стовбурів лишайниками знижує естетичну привабливість дерев, що потребує проведення очисних заходів.

У рідкісних випадках надмірна колонізація може ускладнювати газообмін через сочевички кори, що теоретично здатне уповільнювати фізіологічні процеси дерева.

Профілактика полягає в підтримці оптимальної щільності крони шляхом щорічного обрізання, що покращує провітрюваність та освітленість штамбів дерев.

Очищення кори від старих відмерлих шарів за допомогою спеціальних скребків у весняний період дозволяє значно знизити кількість епіфітів на стовбурах.

Застосування вапняного молока для побілки стовбурів є ефективним способом стримування росту лишайникових грибів, створюючи лужне середовище.

Використання мідьвмісних фунгіцидів у період спокою дерев виявляє виражену пригнічувальну дію на поширення грибних колоній.

• Проріджування посадок.
• Регулярне санітарне обрізання.
• Механічне очищення кори.
• Побілка вапняними сумішами.
• Обробка мідьвмісними препаратами.