Лонгісептатиспороз

Гриб активно розмножується за допомогою аскоспор, які поширюються вітром та дощовими краплями. Після потрапляння на рослину спори проростають у сприятливих умовах.

Міцелій патогена проникає у тканини кори, поступово руйнуючи клітини рослини. Він виділяє токсини, що послаблюють захисні механізми саджанців або дорослих дерев.

Патоген є досить витривалим і здатний виживати в умовах помірного клімату протягом багатьох років, зберігаючись у сухому гіллі або опалому листі.

Особливістю гриба є його здатність до швидкого розмноження в умовах підвищеної вологості, що робить його небезпечним для розплідників та паркових зон.

Основним симптомом є поява на стовбурах та гілках чітко окреслених некротичних плям. Уражена кора з часом темніє та починає розтріскуватися.

На уражених ділянках формуються численні дрібні плодові тіла у вигляді чорних крапок. Вони можуть виступати над поверхнею кори, що добре помітно при уважному огляді.

Верхівки гілок, уражені хворобою, починають поступово засихати. Листя на цих ділянках дрібнішає, жовтіє передчасно і передчасно осипається.

При розрізі кори спостерігається нетипове забарвлення камбію та деревини, які стають бурими. Це свідчить про глибоке проникнення інфекції в судинну систему.

У разі інтенсивного розвитку гриба спостерігається виділення камеді або смоли в місцях найбільших уражень, що є реакцією рослини на паразита.

Головним фактором розвитку захворювання є висока вологість повітря та ґрунту. Особливо небезпечними є затяжні весняні дощі та густі тумани.

Послаблені внаслідок несприятливих погодних умов рослини втрачають опірність. Нестача догляду або неправильна обрізка створюють сприятливе середовище для інфекції.

Недостатня вентиляція насаджень, викликана надмірною густотою, сприяє затримці вологи на поверхні гілок, що критично для проростання спор гриба.

Механічні пошкодження кори, отримані під час догляду за садом або через дію комах-шкідників, стають основними вхідними воротами для патогена.

Різкі коливання температур у весняний період також сприяють ослабленню імунітету рослин, що відкриває шлях до активного поширення грибка.

Хвороба завдає значної шкоди декоративним та плодовим культурам, призводячи до їх поступового виснаження та зниження загальної продуктивності.

Грибкова інфекція порушує нормальний процес фотосинтезу та обміну речовин, що призводить до загального пригнічення росту та розвитку всього куща або дерева.

Тривале ураження провокує всихання окремих скелетних гілок, що призводить до втрати форми крони та декоративних якостей рослини.

Масштабне ураження в розплідниках може призвести до повної втрати посадкового матеріалу, що спричиняє серйозні економічні збитки для господарства.

Пошкоджені екземпляри стають дуже вразливими до нападу шкідників-ксилофагів, які остаточно знищують вже ослаблену рослину за короткий термін.

Ефективний захист починається з регулярного санітарного огляду саду. Важливо вчасно виявляти та видаляти всі заражені гілки з наступною дезінфекцією місць зрізів.

Застосування фунгіцидів на основі міді або системних препаратів у критичні фази розвитку рослини дозволяє значно знизити ризик зараження.

Агротехнічний контроль передбачає регулярне проріджування крон для забезпечення гарної циркуляції повітря та швидкого просихання пагонів після опадів.

Підтримання високого рівня агротехніки, зокрема своєчасне внесення добрив, допомагає рослинам самостійно протистояти інфекціям та швидше відновлюватися.

• Видалення хворих частин рослин за межі ділянки.
• Використання стійких до грибкових хвороб сортів.
• Регулярна дезінфекція садового інструменту спиртовими розчинами.