Локсоспорові лишайники

Первинною ознакою є поява на стовбурах та скелетних гілках лускатих наростів. Колір колоній варіюється від сірого до жовтуватого відтінку залежно від виду лишайника.

Таллом щільно прилягає до кори, формуючи плями різної конфігурації, які важко видалити. З часом краї можуть відшаровуватися, що робить їх більш помітними.

За високої вологості лишайники стають яскравими, поглинаючи воду, тоді як у посушливі періоди вони висихають і стають ламкими.

Під покривом колоній накопичуються органічні рештки та пил, що створює сприятливі умови для появи інших шкідників.

Візуально дерево виглядає вкритим «нальотом», що часто свідчить про занедбаність саду та необхідність проведення санітарних заходів.

Родина Loxosporaceae належить до класу леканороміцетів і представляє собою групу лишайників, які часто колонізують кору дерев. Важливо розуміти, що в біологічному сенсі це симбіотичний організм, а не класичний паразит-збудник.

Збудником умовного захворювання вважають сам талом лишайника, що закріплюється на поверхні кори. Він не проникає глибоко в тканини, але створює певний біологічний бар'єр.

Біологія локсоспорових тісно пов'язана з чистотою повітря, оскільки вони є чутливими біоіндикаторами. Їх наявність свідчить про стабільну екологію, але в садах вони потребують видалення.

Розмноження відбувається частинами талому або спорами грибного компонента. Потрапляючи на вологу поверхню, спори швидко проростають, утворюючи нові колонії.

Дослідження цих організмів є важливим для фітопатології, оскільки їх колонії можуть приховувати симптоми серйозніших інфекцій, таких як некрози.

Основним фактором поширення є висока вологість повітря та наявність відмерлої кори на старих деревах. Занедбані сади є ідеальним місцем для їх розвитку.

Загущена крона перешкоджає нормальній циркуляції повітря та доступу світла, створюючи стабільний мікроклімат для росту Loxosporaceae.

Зниження імунітету дерева через неправильну агротехніку сприяє заселенню кори епіфітами, які шукають місця для прикріплення.

Відсутність регулярного очищення стовбурів від старої кори призводить до швидкого розростання лишайників на великих площах стовбура.

Температурний режим помірної зони дозволяє лишайникам успішно зимувати, зберігаючи свою життєздатність протягом багатьох років.

Лишайники перешкоджають нормальному газообміну кори, що уповільнює фізіологічні процеси в деревині та знижує загальну продуктивність.

Колонії лишайників є чудовим прихистком для шкідників: щитівок, попелиць, кліщів та збудників грибкових хвороб, які зимують під ними.

Постійне утримання вологи під таломом провокує переохолодження стовбура взимку та розвиток морозних тріщин на корі.

Загальний стан дерева погіршується, що призводить до зниження врожайності та передчасного старіння плодово-ягідних насаджень.

Фізичне покриття лишайниками ускладнює своєчасну діагностику небезпечних інфекцій, оскільки ураження кори залишаються прихованими від погляду.

Основним заходом є механічне очищення стовбурів від лишайників скребками або щітками. Процедуру проводять у період спокою дерев.

Для дезінфекції застосовують 3-5% розчин залізного купоросу або вапнування стовбурів, що змінює середовище на поверхні кори на лужне.

Важливо забезпечити провітрювання крони через правильну обрізку, що запобігає застійним явищам вологого повітря.

Систематичне живлення дерев сприяє активному росту нової кори, що утруднює закріплення спор лишайників на поверхні стовбура.

За потреби можна використовувати фунгіциди, що дозволені до застосування, для знищення грибкового компонента та профілактики вторинних інфекцій.