Антракноз квасолі

Гриб зберігається у насінні, на рослинних рештках та у верхньому шарі ґрунту у формі міцелію. Це високоваріативний паразит, який постійно утворює нові фізіологічні раси, здатні долати імунітет багатьох відомих сортів.

Цикл розвитку гриба включає утворення конідій у спеціальних структурах — ацервулах. Поширення спор відбувається через дощові краплі, вітер та механічне перенесення при догляді за посівами.

Інфекція проникає глибоко в тканини насіння, де грибниця перебуває у латентному стані до моменту проростання. Після посіву інфікованого насіння сходи часто гинуть ще до появи на поверхні ґрунту.

Розвиток патогена критично залежить від вологості: для проростання спор необхідна наявність крапельно-рідинної вологи на органах рослини. Найкраще гриб почувається при температурі повітря від 15 до 22 °C.

Перші ознаки ураження проявляються на сім'ядолях у вигляді коричневих або чорних вдавлених плям. Згодом ці плями охоплюють стебло, викликаючи його ламкість та загибель молодого паростка.

На листках ознаки хвороби виглядають як кутасті темно-бурі плями, що зосереджені вздовж жилок. З нижнього боку листка в умовах високої вологості з'являється характерний наліт спороношення гриба.

Найбільш вираженими симптомами є язви на стеблах та черешках. Вони мають темний центр та чітко окреслену червонувато-буру облямівку, що значно послаблює рослину.

На стулках бобів плями округлі, вдавлені, поступово темніють та покриваються подушечками спор. Уражені боби часто деформуються, що веде до їх передчасного засихання.

Гриб проникає крізь стулки безпосередньо у насіння, де утворює коричневі плями. Такі насінини стають щуплими, втрачають схожість та є основним джерелом інфекції для майбутніх поколінь.

Поширенню хвороби сприяє дощова погода та надмірна вологість повітря. Краплі дощу легко переносять спори з одного листка на інший або на сусідні рослини.

Загущені посіви, де погано циркулює повітря, створюють ідеальні умови для накопичення інфекції. У таких місцях волога на листках висихає повільніше, що стимулює розвиток гриба.

Порушення сівозміни, при якому квасоля висівається на одному місці частіше, ніж раз на три роки, значно підвищує ризик виникнення епіфітотій.

Використання насіння, яке не пройшло очищення та протруювання, стає основним фактором швидкого зараження великих площ посівів від самого початку вегетації.

Надлишкове внесення азотних добрив, що призводить до інтенсивного росту вегетативної маси, знижує природну стійкість рослин до проникнення патогенів.

Антракноз завдає величезної шкоди, знижуючи врожайність зерна та погіршуючи його якісні показники. Поражені боби мають низький товарний вигляд і часто не підлягають зберіганню.

Через загибель паростків у полі виникає зрідженість посівів, що в окремих випадках змушує аграріїв проводити повний пересів площ.

Хвороба негативно впливає на якість насіннєвого матеріалу: насіння стає інфікованим і втрачає енергію проростання, що шкодить майбутнім посівам.

Уражені листки передчасно відмирають, зменшуючи площу фотосинтезу, що безпосередньо впливає на налив зерна та загальну біомасу рослини.

У роки з частими опадами втрати врожаю можуть сягати 50-60%. Це створює серйозні економічні збитки для господарств, що спеціалізуються на вирощуванні зернобобових.

Головним заходом є висів якісного та здорового насіння. Рекомендується купувати посівний матеріал лише від перевірених виробників.

Суворе дотримання сівозміни та просторова ізоляція від полів, де хвороба вже була зафіксована, суттєво обмежують розповсюдження гриба.

• Протруювання насіння перед посівом фунгіцидними препаратами.
• Глибока оранка після збору врожаю для знищення інфікованих залишків.
• Використання стійких до антракнозу сортів квасолі.
• Обробка фунгіцидами під час вегетації при виявленні перших плям.
• Оптимізація норм висіву для кращого провітрювання посівів.