Антракноз кизилу

Характерною ознакою хвороби є поява дрібних плям темно-пурпурового кольору на листках. Згодом ці плями збільшуються, стають коричневими, часто з характерним світлим центром та темною облямівкою.

При високій вологості на нижньому боці листків або на самих плямах утворюються ледь помітні кремові подушечки — це спороношення патогена. Це одна з головних діагностичних ознак антракнозу.

На молодих пагонах з'являються видовжені або округлі виразки (канкери), які з часом поглиблюються. Це призводить до порушення провідної системи гілки, внаслідок чого вона швидко засихає.

Уражені дерева можуть скидати листя раніше терміну, а верхівки пагонів стають ламкими. На стовбурі можуть з'являтися глибокі тріщини, через які проникають вторинні інфекції.

Симптоми часто поширюються знизу вгору, захоплюючи все дерево. При сильному ураженні спостерігається масова загибель скелетних гілок, що суттєво змінює вигляд рослини.

Збудником захворювання є гриб Discula destructiva, який належить до класу несоскових грибів. Це спеціалізований паразит, що вражає представників роду Cornus, спричиняючи значну шкоду насадженням.

Патоген формує конідії у спороложах, які утворюються безпосередньо в тканинах рослини. Гриб успішно зимує в опалому листі, на пагонах та уражених бруньках, готуючись до активізації навесні.

Поширення спор відбувається переважно за допомогою дощових крапель або ранкової роси. Вода сприяє перенесенню конідій на здорові частини крони, де вони проростають при відповідних температурних показниках.

Грибок здатен проникати через природні отвори в епідермісі листка або механічні пошкодження кори. Після проникнення міцелій поступово колонізує тканини, руйнуючи їх структуру.

Біологія цього гриба тісно пов'язана з вологістю, тому період вегетації рослини є найбільш вразливим часом, коли патоген може спричинити епіфітотію в розплідниках або садах.

Розвиток Discula destructiva критично залежить від кліматичних умов. Тривала дощова погода та висока відносна вологість повітря є основними каталізаторами розвитку хвороби.

Оптимальні температури для зараження знаходяться в межах +18...+22°C. За таких умов інкубаційний період гриба максимально скорочується, дозволяючи йому швидко розмножуватися.

Загущені посадки, де крони дерев переплітаються, створюють мікроклімат із застоєм повітря. У таких умовах волога на листі висихає повільно, що забезпечує ідеальну базу для інфікування.

Неправильний режим поливу, особливо дощування по листю у вечірній час, підвищує ризик захворювання. Вода на листках має встигати висихати до настання прохолодної ночі.

Слабкі, виснажені дерева, які ростуть на бідних ґрунтах або зазнали стресу через посуху, уражаються антракнозом швидше, ніж доглянуті та здорові екземпляри.

Антракноз кизилу призводить до передчасної дефоліації (опадіння листя), що негативно впливає на процес накопичення поживних речовин перед зимою. Дерево стає вразливим до морозів.

Постійне утворення виразок на пагонах виснажує рослину, знижуючи її загальний імунітет. З часом дерево втрачає здатність до нормального цвітіння та плодоношення.

Естетична шкода від антракнозу є надзвичайно великою, оскільки декоративний вигляд кизилу повністю втрачається через понівечені листя та всихаючі гілки.

У плодових насадженнях хвороба провокує дрібнення плодів та їхнє передчасне гниття. Уражені дерева стають джерелом інфекції для всього саду, що потребує радикальних заходів.

Відсутність контролю за поширенням гриба Discula destructiva у багаторічних насадженнях може призвести до повної втрати врожаю та поступової загибелі колекцій кизилу.

Основою захисту є дотримання агротехнічних вимог. Слід обирати сонячні, добре провітрювані ділянки для посадки кизилу та уникати низин, де можливе накопичення холодного вологого повітря.

Регулярна санітарна обрізка допомагає позбутися джерел інфекції. Усі виразки на корі необхідно зачищати до живої тканини з подальшою обробкою антисептиками або фунгіцидними пастами.

Хімічний захист передбачає використання препаратів на основі міді, таких як бордоська суміш або хлорокис міді. Обробки проводять ранньою весною та після завершення періоду цвітіння.

Важливо своєчасно прибирати опале листя з-під дерев. Спалювання або глибоке закопування рослинних решток знижує тиск інфекції на наступний рік.

• Підживлення калійними добривами для зміцнення клітинних стінок
• Використання стійких до хвороби сортів
• Дезінфекція секаторів після кожного дерева
• Забезпечення оптимального режиму поливу під корінь