Антракноз кизилу

Ознаки хвороби стають помітними на листках у вигляді невеликих плям, які з часом темніють, набуваючи коричневого, червонувато-бурого або сірого кольору з чітким обідком.

На поверхні плям, особливо з нижнього боку листка, можна помітити утворення дрібних крапок — спороношення гриба, що є ключовим діагностичним симптомом для розпізнавання антракнозу.

На молодих пагонах інфекція проявляється у вигляді вдавлень або подовжених виразок, які з часом розтріскуються, що призводить до порушення сокоруху та засихання гілок.

При ураженні плодів на їхній шкірці виникають вдавлені плями, які швидко поширюються, призводячи до передчасного опадання ягід або їхнього гниття на гілках.

Сильне ураження призводить до передчасного листопаду, що суттєво послаблює рослину перед зимовим періодом і знижує її зимостійкість.

Збудником антракнозу кизилу є гриб Elsinoë corni, який спеціалізується на ураженні різних видів цього чагарника. Це патоген, що вражає всі надземні органи рослини, викликаючи некротичні зміни.

Міцелій гриба здатен тривалий час зберігатися в уражених гілках та опалому листі, що робить їх головними джерелами первинної інфекції навесні після перезимівлі.

У циклі розвитку патогена важливу роль відіграють конідії, які в умовах високої вологості масово поширюються вітром, краплями дощу або комахами на здорові частини рослини.

Після потрапляння на тканини кизилу спори проростають і грибниця проникає всередину епідермісу, поступово руйнуючи клітинні структури рослини.

Життєдіяльність гриба тісно пов'язана з умовами навколишнього середовища, тому в роки з частими опадами активність збудника значно зростає.

Підвищена вологість повітря та часті дощі у весняно-літній період є основними факторами, що провокують масовий розвиток антракнозу на плантаціях кизилу.

Погана вентиляція крони, спричинена надмірним загущенням пагонів, створює сприятливий мікроклімат для тривалого збереження вологи на листках, що пришвидшує інфікування.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність належного догляду за пристовбурними колами, сприяє накопиченню спор гриба в ґрунті та рослинних рештках.

Висока температура повітря (близько 20-25°C) разом з вологістю значно інтенсифікує процеси спороутворення, що може призвести до швидкого спалаху хвороби.

Відсутність належних санітарних заходів у саду створює ідеальні умови для постійного оновлення інфекційного навантаження впродовж сезону.

Антракноз кизилу завдає значної шкоди врожаю, оскільки уражені плоди стають нетоварними, втрачають смакові якості та швидко псуються при зберіганні.

Систематичне ураження листя призводить до виснаження рослини, оскільки порушується процес фотосинтезу, що негативно відображається на закладці квіткових бруньок наступного року.

Глибокі виразки на пагонах можуть призвести до відмирання цілих гілок, що вимагає радикальної санітарної обрізки та втрати частини крони.

Зниження загального імунітету рослин під дією патогена робить кизил більш вразливим до інших інфекцій та несприятливих погодних умов.

Тривале ігнорування хвороби може призвести до поступового всихання всього куща чи дерева, що тягне за собою повну втрату врожайності.

Основним заходом боротьби є постійна санітарна обрізка, під час якої слід видаляти та обов'язково спалювати всі гілки з ознаками некрозу та виразок.

Восени необхідно проводити ретельне прибирання опалого листя з-під дерев, оскільки саме воно є головним резервуаром для зимівлі грибних спор.

Використання фунгіцидів на основі міді та інших дозволених препаратів дозволяє ефективно стримувати розвиток гриба, якщо обробки проводяться вчасно.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції та уникати занадто щільних посадок, що забезпечує достатню вентиляцію і сухість листя після опадів.

• Регулярне внесення мінеральних добрив для підвищення стійкості.
• Дезінфекція інструментів після кожного дерева.
• Видалення хворої деревини з захопленням здорової частини.
• Моніторинг стану рослин протягом усього вегетаційного періоду.