Дотіорелла винограду

Цей мікроскопічний патоген здатний тривалий час виживати в рослинних рештках, уражених пагонах та корі виноградних лоз, чекаючи сприятливих умов для активного розвитку.

Життєвий цикл гриба включає утворення пікнід — плодових тіл, у яких дозрівають спори, що легко поширюються з краплями дощу або поривами вітру по всьому винограднику.

Патоген проникає в тканини рослини переважно через пошкодження кори, місця зрізів під час обрізки, тріщини після морозів або через механічні пошкодження від шкідників.

Біологічно Dothiorella sarmentorum тісно пов'язана з комплексом хвороб відмирання деревини, що робить її складним і небезпечним компонентом виноградної інфекції.

Первинною ознакою є поява на однорічних пагонах специфічних плям, які з часом темніють, набуваючи коричневого або бурого забарвлення, часто оточені світлішою облямівкою.

Уражена кора в місцях розвитку гриба поступово відмирає, стає крихкою і може розтріскуватися, оголюючи внутрішні тканини лози, що порушує нормальний рух соків.

На пізніших стадіях ураження спостерігається послаблення росту пагонів, передчасне пожовтіння та опадання листя, а у важких випадках — часткове або повне всихання рукавів.

Під час огляду поперечного зрізу лози можна помітити характерне побуріння або некроз деревини, що вказує на глибоке проникнення міцелію гриба у провідні судини.

Іноді на поверхні відмерлої кори можна побачити дрібні чорні крапки — пікніди гриба, які є важливим діагностичним показником при ідентифікації збудника.

Розвиток хвороби найінтенсивніше відбувається за умов підвищеної вологості повітря та помірно високих температур, які є ідеальними для проростання спор гриба.

Ослаблені кущі, що пережили стреси від посухи, надмірного перезволоження ґрунту або зимових морозів, стають більш сприйнятливими до колонізації цим патогеном.

Порушення агротехніки, такі як неправильна обрізка без подальшої дезінфекції інструментів, створюють шлях для швидкого проникнення інфекції в тканини винограду.

Загущені посадки, де порушена вентиляція крони, сприяють застою вологи, що значно підвищує ризик поширення грибкових захворювань всередині виноградника.

Незбалансоване живлення рослини, особливо надлишок азотних добрив, знижує природну опірність лози, роблячи її тканини більш м'якими та вразливими для міцелію.

Основна небезпека полягає в тому, що гриб викликає системне ураження провідної системи, що призводить до поступової деградації та загибелі окремих рукавів або всього куща цілком.

Урожайність уражених рослин різко знижується через недоотримання поживних речовин, ягоди дрібнішають, втрачають цукристість і не досягають своєї товарної кондиції.

Захворювання має прихований характер, тому візуальні ознаки часто проявляються вже тоді, коли процес ураження тканин став незворотним і вимагає видалення значних частин куща.

Поширення дотіорелли на винограднику призводить до суттєвих економічних втрат, що вимагають заміни цілих рядів кущів та тривалого періоду відновлення плантації.

• Зниження довговічності виноградних насаджень
• Втрата продуктивних рукавів
• Зниження якості виноробної продукції

Фундаментальною мірою боротьби є своєчасна санітарна обрізка та видалення всіх уражених частин лози з обов'язковим їх спалюванням за межами ділянки для знищення вогнищ інфекції.

Інструменти для обрізки необхідно регулярно дезінфікувати спиртовими розчинами або спеціальними антисептиками після роботи з кожним кущем, щоб не переносити спори гриба.

Ефективним прийомом є замазування місць великих зрізів садовим варом або використання мідьвмісних препаратів одразу після проведення обрізки для захисту ран від гриба.

Профілактичні обприскування виноградника фунгіцидами в період вегетації допомагають знизити інфекційний фон, хоча вузькоспеціалізованих засобів саме проти дотіорелли не існує.

Підтримання високого рівня агротехніки, забезпечення гарної провітрюваності крони та збалансоване внесення мінеральних добрив зміцнюють імунітет винограду проти хвороб деревини.