Аскохітоз гороху

Інфекція зберігається в ґрунті на рослинних рештках, а також передається через заражене насіння, яке є головним джерелом поширення хвороби.

Патоген має високу здатність до виживання в різних кліматичних умовах, перечікуючи зиму у вигляді пікнід та міцелію в ґрунті.

Гриб уражує не лише горох, але й інші зернобобові, що робить його поширеним у регіонах з інтенсивним вирощуванням цих культур.

Цикл розвитку гриба включає безстатеве спороношення, завдяки чому хвороба швидко поширюється в посівах при сприятливих умовах вологості.

Характерною ознакою є поява темно-коричневих або сірих плям з темною облямівкою на всіх надземних органах рослини.

На листках плями мають концентричну зональність, що виникає внаслідок утворення дрібних пікнід гриба всередині ураженої тканини.

Стебла при сильному ураженні чорніють біля основи, що призводить до їх ламкості та загального пригнічення розвитку рослини.

На бобах утворюються вдавлені плями, які можуть проникати всередину і заражати насіння, що значно знижує його якісні показники.

При ураженні кореневої системи спостерігається побуріння і загнивання підземної частини стебла, що часто призводить до випадання сходів.

Найбільш активно хвороба розвивається при високій вологості повітря та температурі від +15°C до +25°C, що сприяє проростанню спор.

Тривалі дощі під час цвітіння гороху створюють критичні умови, коли інфекція з нижніх ярусів листя масово переноситься на верхні.

Густі посіви, де спостерігається порушення циркуляції повітря, стають осередками швидкого розповсюдження аскохітозу на полі.

Температура повітря нижче +10°C або вище +30°C уповільнює розвиток патогену, але не призводить до повної зупинки хвороби.

Наявність великої кількості пожнивних рештків на поверхні ґрунту сприяє накопиченню інфекційного запасу гриба з сезону в сезон.

Аскохітоз гороху значно знижує врожайність зерна, оскільки уражені рослини передчасно засихають та не формують повноцінних бобів.

Пошкоджені насіння втрачає енергію проростання, що призводить до зрідження посівів та необхідності пересіву полів у критичних випадках.

Зменшення асиміляційної поверхні листя негативно впливає на фотосинтез, що знижує загальну біомасу гороху в період вегетації.

Погіршується товарний вигляд зерна, воно стає зморшкуватим, що знижує його ціну при реалізації на експорт або переробку.

Підвищується сприйнятливість посівів до шкідників, які легше проникають у пошкоджені тканини, що ускладнює догляд за культурою.

Використання стійких сортів гороху є найефективнішим методом превентивного захисту посівів від даного патогену.

Важливим заходом є протруювання насіння фунгіцидами перед посівом для знищення внутрішньої та зовнішньої інфекції.

Впровадження правильного сівозміни дозволяє уникнути накопичення гриба в ґрунті, де він зберігається на рештках бобових.

Обприскування фунгіцидами в період вегетації дозволяє зупинити поширення хвороби в умовах епіфітотії на посівах гороху.

• Оранка з глибоким закладенням решток рослин.
• Використання якісного посівного матеріалу.
• Видалення бур'янів-резерваторів інфекції.
• Дотримання оптимальних термінів посіву.