Аскохітоз жимолості

Головною ознакою хвороби є поява на листках численних плям, що мають округлу, овальну або неправильну форму, спочатку світлого, а потім бурого кольору.

Навколо плям часто формується темна облямівка, яка вказує на межу між ураженою тканиною та здоровою частиною листа, що є характерною рисою аскохітозу.

У центрі плям з часом з'являються дрібні чорні крапки — це пікніди гриба, які є основним місцем спороношення та джерелом подальшого поширення інфекції.

При сильному ураженні окремі плями зливаються між собою, охоплюючи майже всю поверхню листа, що призводить до його передчасного пожовтіння та засихання.

Крім листя, ознаки хвороби можуть бути помітні на черешках, що спричиняє передчасне опадання листя та загальне ослаблення куща протягом літа.

Збудником цієї недуги є гриб Neoascochyta desmazieri, який вражає переважно листя та молоді пагони кущів жимолості в умовах підвищеної вологості.

Гриб утворює пікніди — спеціальні плодові тіла, всередині яких дозрівають спори, здатні поширюватися на значні відстані за допомогою вітру або крапель води.

Патоген має високу здатність до виживання: він успішно перезимовує у вигляді грибниці в опалому листі, яке залишається під кущами після завершення вегетації.

Навесні, при підвищенні температури та вологості, спори виходять із пікнід і починають інфікувати молоді листки, щойно розгорнулися.

Це вузькоспеціалізований гриб, який адаптувався до життєдіяльності на різних видах роду Lonicera, викликаючи типові некротичні ураження тканин.

Поширення хвороби максимально інтенсивне у сезони з частими та тривалими дощами, коли вологість повітря стабільно тримається на високому рівні.

Загущені посадки, де повітря не циркулює належним чином, створюють ідеальні умови для проростання спор та швидкого переходу інфекції з листка на листок.

Низькі температури навесні, що супроводжуються високою вологістю, можуть затягнути період первинного зараження рослин спорами, що зберігалися в ґрунті.

Надмірне азотне живлення без належної частки калію робить тканини рослини більш ніжними та вразливими до проникнення гіф гриба.

Полив дощуванням, особливо у вечірній час, сприяє затриманню вологи на листі, що прямо провокує спалахи хвороби при наявності інфекційного фону.

Аскохітоз суттєво порушує процес фотосинтезу, що призводить до зменшення накопичення пластичних речовин, необхідних для нормального росту куща.

Через передчасне опадання листя рослина не встигає підготуватися до зимового періоду, що знижує її морозостійкість та може призвести до підмерзання пагонів.

Зменшення асиміляційної поверхні листя безпосередньо впливає на врожайність наступного сезону, оскільки обмежується закладка генеративних бруньок.

Кущі, уражені протягом кількох років поспіль, виглядають пригніченими, мають слабкий приріст і стають менш стійкими до інших хвороб та шкідників.

У розплідниках хвороба спричиняє значні збитки через втрату товарного вигляду саджанців та їх відставання у розвитку, що знижує якість посадкового матеріалу.

Найважливішою профілактичною дією є повне видалення опалого листя восени, оскільки це головне сховище інфекції, де гриб проводить зиму.

Необхідно регулярно проводити обрізку крони, видаляючи зайві гілки для забезпечення вільного руху повітря, що знижує вологість всередині куща.

Застосування фунгіцидів на основі міді або системних препаратів дозволяє ефективно зупинити поширення гриба на ранніх стадіях появи плям.

Важливо забезпечити правильний режим живлення, вносячи достатню кількість калійних та фосфорних добрив для зміцнення клітинних стінок рослин.

• Обов'язкова дезінфекція садових інструментів після роботи з хворими рослинами.
• Проведення профілактичних обприскувань до початку цвітіння жимолості.
• Вибір стійких до хвороб сортів під час закладання нової ділянки.