Дидимельоз
Довідник · Хвороби

Дидимельоз

Didymella glomerata

Збудником цієї хвороби є мікроскопічний гриб Didymella glomerata (анаморфна стадія Phoma glomerata), що належить до класу аскоміцетів. Патоген має здатність тривалий час виживати в рештках уражених рослин та на корі у вигляді міцелію або пікнід.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Дидимельоз

Біологія гриба тісно пов'язана з умовами навколишнього середовища, оскільки для активного розмноження та поширення спор йому потрібна підвищена вологість повітря та наявність краплинної вологи на поверхні рослин.

Інфекція проникає в тканини через механічні пошкодження, рани від обрізки або місця кріплення черешків до стебла, де створюються умови для накопичення води.

Гриб здатний ефективно колонізувати послаблені рослини, використовуючи широкий набір ферментів для розщеплення тканин стебла, що забезпечує йому поживне середовище для розвитку.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які розносяться потоками повітря або краплями дощу на сусідні здорові рослини, створюючи нові осередки зараження протягом усього літнього періоду.

На ранніх етапах розвитку на молодих стеблах з'являються плями, що мають фіолетово-бурий колір, які поступово розростаються і можуть охоплювати значну частину поверхні стебла.

Згодом уражені ділянки корі змінюють забарвлення на сірувате, на них утворюються поздовжні тріщини, що свідчить про руйнування епідермального шару та глибоке ураження тканин.

У місцях некрозів з'являються дрібні чорні крапки — це плодові тіла збудника (пікніди), які добре помітні при огляді за допомогою лупи наприкінці вегетації.

Листя на хворих гілках починає жовтіти та передчасно обсипатися, що призводить до загального ослаблення рослинного організму та зниження його стійкості до стресових факторів.

Без вчасної діагностики хвороба швидко прогресує, призводячи до загибелі цілих плодових пагонів, які стають крихкими та легко ламаються навіть при незначному вітровому навантаженні.

Критичними чинниками, що сприяють спалахам дидимельозу, є висока вологість повітря та температура в межах від +15°C до +25°C, які активують проростання спор.

Посадки, в яких не проводиться своєчасна обрізка та формування кущів, створюють застійні зони повітря, що сприяє утриманню вологи на листках і стеблах протягом тривалого часу.

Неправильне внесення азотних добрив стимулює надмірне наростання зеленої маси, роблячи стінки стебел більш ніжними та доступними для проникнення грибниці патогену.

Пошкодження стебел шкідниками (наприклад, галицями чи стебловою мухою) створює ідеальні умови для зараження, оскільки патоген легко проникає в отвори, зроблені комахами.

Опалі листки та невидалені сухі стебла є головним джерелом первинної інфекції, тому ігнорування санітарної гігієни саду призводить до постійного оновлення хвороби.

Дидимельоз завдає значної шкоди через зниження врожайності, оскільки уражені стебла не здатні забезпечити нормальний потік поживних речовин до плодів, що призводить до їх дрібнішання.

Погіршується якість ягід та їх товарний вигляд, а в деяких випадках уражені ягоди взагалі не досягають технічної стиглості, що суттєво зменшує прибуток від господарства.

Хвороба робить рослини дуже чутливими до низьких температур взимку, що часто призводить до їх масового вимерзання, особливо в регіонах з різкими коливаннями температур.

Витрати на проведення неодноразових фунгіцидних обробок та необхідність заміни загиблих кущів на нові значно підвищують собівартість продукції, що робить вирощування менш рентабельним.

Системна дія хвороби виснажує плантацію, тому без комплексного підходу до захисту господарство ризикує втратити весь врожай протягом декількох років.

Найважливішим етапом є дотримання агротехнічних норм: регулярне вирізання хворих пагонів, своєчасне видалення відмерлих частин рослин та спалювання їх за межами ділянки.

Застосування правильних доз добрив, зокрема фосфору та калію, допомагає зміцнити стінки клітин стебла, роблячи їх стійкішими до механічних ушкоджень та проникнення грибка.

Хімічний захист передбачає використання дозволених фунгіцидів під час активної вегетації, особливо в критичні фази розвитку рослин або при несприятливих погодних умовах.

Важливо чергувати препарати з різними механізмами дії, щоб запобігти виникненню резистентності у патогену, який швидко адаптується до однотипних засобів захисту.

  • Санітарна обрізка та утилізація залишків
  • Дотримання схеми висадки рослин
  • Боротьба зі шкідниками стебла
  • Профілактичні обробки фунгіцидами
  • Вибір стійких до хвороб сортів