Дідімаселіоз туї

Специфічним симптомом є поява на нижній стороні хвої дрібних, округлих або овальних плодових тіл гриба. Вони мають темно-коричневе або чорне забарвлення і стають особливо помітними під час дозрівання спор.

Процес ураження зазвичай починається з нижнього ярусу крони, де мікроклімат найбільш вологий, і поступово просувається вище. Молоді рослини особливо чутливі до інфекції, що може призвести до їхнього передчасного всихання.

Хворі дерева втрачають свій природний колір і виглядають обпаленими. Плями від дідімаселіозу відрізняються чіткими межами, що дозволяє легко відрізнити їх від звичайного сезонного пожовтіння хвої.

Якщо хворобу не лікувати, вона вражає більшу частину крони, що суттєво знижує декоративні якості туї та негативно впливає на загальний стан рослини.

Збудником захворювання є вузькоспеціалізований сумчастий гриб Didymascella thujina. Він переважно паразитує на представниках роду Туя (Thuja), особливо на туї західній та складчастій.

Патоген розвивається у тканинах хвої, де утворює апотеції — плодові тіла, всередині яких розвиваються аскоспори. Ці спори є головним джерелом поширення хвороби в межах саду чи розплідника.

Передача спор відбувається повітряно-крапельним шляхом, а також під час поливу чи механічного перенесення на інструментах. Для успішного зараження нових ділянок грибу необхідна тривала вологість.

Гриб здатний успішно зимувати у тканинах ураженої хвої, яка залишилася на дереві або опала на ґрунт. З настанням теплої та вологої весни міцелій відновлює свою активність.

Більшість наукових досліджень підтверджують, що патоген є вкрай небезпечним для молодих насаджень, оскільки здатний швидко поширюватися за сприятливих погодних умов.

Висока вологість повітря та часті опади є головними чинниками, що сприяють активному розвитку та поширенню дідімаселіозу. Загущені посадки, де повітря погано циркулює, створюють оптимальне середовище для розмноження гриба.

Погане провітрювання крони дозволяє волозі довго затримуватися на хвої, що критично для проростання спор. Саме тому дерева, висаджені занадто щільно, вражаються значно частіше.

Температурний режим у межах 15-20 градусів Цельсія у поєднанні з туманами або ранковою росою є найбільш сприятливим для інфікування нових пагонів.

Порушення агротехнічних норм, зокрема відсутність належної відстані між деревами, призводить до того, що інфекція швидко переходить від уражених рослин до здорових сусідніх екземплярів.

Залишки опалої хвої під деревами є місцем накопичення патогену. Якщо вчасно не прибрати цей рослинний опад, ризик повторного зараження наступного року зростає у кілька разів.

Найбільшої шкоди дідімаселіоз завдає естетичному вигляду ландшафтних композицій. Втрата хвої робить рослини непривабливими, а оголені гілки не завжди здатні до швидкого відновлення.

Для розплідників хвороба означає втрату товарного вигляду саджанців. Це призводить до прямих економічних збитків, оскільки уражений матеріал не відповідає стандартам якості.

Хронічне ураження послаблює фізіологічні процеси в дереві, що робить його вразливим до вторинних інфекцій, шкідників та несприятливих погодних умов, таких як посуха або сильні морози.

Якщо вчасно не зупинити розвиток гриба, дерево може поступово втратити весь приріст поточного року, що призводить до загального виснаження та зупинки розвитку туї.

Швидке поширення спор робить дідімаселіоз серйозною загрозою для великих живоплотів, які можуть бути знищені хворобою за кілька сезонів без належного догляду.

Першим кроком у боротьбі є ретельна санітарна обрізка та видалення всіх уражених гілок. Весь рослинний матеріал необхідно спалити, щоб уникнути поширення спор у наступні роки.

Забезпечення належної аерації крони шляхом правильного формування та розрідження посадок дозволяє суттєво знизити вологість всередині дерева, що обмежує розвиток гриба.

Хімічний захист передбачає регулярне обприскування фунгіцидами на основі міді, манкоцебу або системними препаратами класу триазолів згідно з інструкцією виробника.

Полив має здійснюватися під корінь. Важливо уникати попадання води на хвою, оскільки це створює умови для розвитку інфекції на гілках.

• Видалення хворих гілок та опалої хвої.
• Дотримання дистанції при посадці туй.
• Використання фунгіцидів для профілактичних обробок.
• Дезінфекція інструментів спиртом або хлорвмісними засобами.
• Підживлення рослин для зміцнення імунітету.