Дідімела малини

Патоген зимує у вигляді грибниці в корі уражених стебел, а також у формі пікнід та перитеціїв на залишках рослин. Це забезпечує його виживання навіть у несприятливі зимові умови.

Поширення спор відбувається переважно під час опадів та за допомогою вітру. Активна фаза інфікування починається навесні, коли спори потрапляють на молоді пагони, що активно ростуть.

Гриб має здатність проникати в тканини через пошкодження на стеблах, часто спричинені комахами-шкідниками, наприклад, галицями. Це робить рослину вразливою для вторинних інфекцій.

Біологічна активність збудника зберігається протягом усього періоду вегетації, при цьому пік інтенсивності зараження спостерігається у другій половині літа, коли формуються нові покоління спор.

На початковій стадії на молодих пагонах з'являються характерні лілово-бурі плями, що найчастіше локалізуються поблизу вузлів прикріплення листя.

Згодом плями збільшуються, набуваючи вигляду обширних ділянок темно-фіолетового кольору. Центр плями поступово світлішає і стає сіро-коричневим.

На поверхні ураженої кори чітко проступають дрібні чорні крапки — це органи спороношення гриба, які з’являються до осені.

Кора в місцях розвитку хвороби починає тріскатися, відшаровуватися, що призводить до відмирання тканин стебла та засихання бруньок, розташованих вище місця ураження.

При сильному ураженні листя жовтіє та передчасно опадає, а пагони стають крихкими і легко ламаються від найменшого вітру чи механічного впливу.

Підвищена вологість повітря та тривалі дощі є ключовими факторами, що сприяють швидкому поширенню інфекції в малинниках.

Погана вентиляція всередині куща через занадто густу посадку створює сприятливий мікроклімат для проростання спор гриба на поверхні стебел.

Надмірне азотне живлення провокує бурхливий ріст пагонів з ніжною тканиною, яка легше піддається проникненню гіфів гриба.

Спекотна, але волога погода в поєднанні з відсутністю належного догляду за плантацією призводить до масових спалахів захворювання.

Наявність бур'янів навколо кущів перешкоджає нормальній циркуляції повітря, що додатково підвищує ризик виникнення дидімели.

Хвороба завдає значної шкоди, оскільки вражає саме плодоносні пагони, що призводить до значного зниження врожайності ягід.

Зимостійкість уражених рослин критично знижується, тому навіть при невеликих морозах пагони можуть загинути, не випустивши квіток.

Якість ягід суттєво погіршується: вони стають меншими, втрачають товарний вигляд та смакові властивості через порушення живлення пагонів.

Інфекція швидко поширюється плантацією, що ускладнює догляд і вимагає проведення постійних обробок хімічними препаратами.

Тривале зараження призводить до виснаження маточних кущів, що робить їх нездатними до подальшого продуктивного розмноження та вегетації.

Ефективна боротьба базується на своєчасному видаленні та спалюванні всіх уражених пагонів, щоб виключити джерело нових спор.

Важливо дотримуватися правильної схеми посадки, забезпечуючи достатню відстань між кущами для провітрювання та доступу сонячного світла.

Застосування фунгіцидів слід проводити в кілька етапів: ранньою весною (до розпускання бруньок) та після завершення збору врожаю.

Необхідно боротися зі шкідниками, що пошкоджують стебла, оскільки вони є головними «воротами» для проникнення патогену.

• Регулярне проріджування пагонів заміщення.
• Внесення калійно-фосфорних добрив для підвищення імунітету.
• Видалення всіх рослинних залишків восени.
• Використання стійких до хвороб сортів.