Ботріогіпохноз

Міцелій гриба розвивається переважно у прикореневій зоні та на залишках рослин, що розкладаються, активно колонізуючи тканини та виснажуючи їхні ресурси. Патоген має складну структуру гіф, які легко проникають у пори рослинних тканин.

Гриб зберігає свою життєздатність у ґрунті протягом багатьох років завдяки формуванню міцних склероціїв або завдяки збереженню міцелію в рослинних рештках, що ускладнює повне очищення поля.

Поширення інфекції відбувається за допомогою базидіоспор, які переносяться вітром, водою під час злив або разом із зараженою ґрунтовою масою, яка переміщується сільськогосподарською технікою.

Біологія гриба дозволяє йому швидко адаптуватися до змінних умов, якщо зберігається достатній рівень вологості, що є критичним фактором для вегетації цього патогена.

Перші зовнішні прояви хвороби можна помітити у вигляді тонкого павутинистого нальоту на нижній частині стебла та кореневій шийці, який з часом змінює колір з білого на брудно-сірий або коричневий.

У місцях локалізації нальоту спостерігається інтенсивне розм’якшення тканин, що супроводжується гниттям. Рослини візуально виглядають слабкими, втрачають тургор навіть за оптимального поливу.

На пізніших стадіях листя починає жовтіти та в’янути, а ріст основної стеблової частини повністю припиняється, що часто призводить до вилягання або повної загибелі культури.

• Зміна забарвлення коренів на темно-буре та подальша їхня ламкість.
• Наявність зон некрозу навколо кореневої шийки.
• Затримка в рості порівняно зі здоровими рослинами у ряду.
• Специфічний запах вогкості у місцях масового ураження.

У фінальній фазі уражені ділянки тканин перетворюються на розкладену масу, що призводить до повного припинення функціонування судинної системи рослини.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку ботріогіпохнозу є висока вологість ґрунту (понад 80%) у поєднанні з недостатньою аерацією, що створює анаеробні зони в кореневій системі.

Патоген активно розмножується в температурному діапазоні від 18 до 25 градусів за Цельсієм. Загущені посіви створюють ідеальний мікроклімат із високою вологістю повітря та мінімальною циркуляцією потоків.

Тип ґрунту також має значення: слабокислі ґрунти сприяють швидшому поширенню гіф гриба, особливо при надмірному внесенні мінеральних добрив, що стимулюють вегетативний ріст культури.

Недостатня сонячна інсоляція ділянки та наявність високого рівня ґрунтових вод значно посилюють патогенність Botryohypochnus, провокуючи епіфітотії в окремих господарствах.

Наявність великої кількості невиораних рослинних решток попередника створює сприятливий живильний субстрат, який дозволяє грибу накопичувати критичну масу інфекції.

Основна шкода полягає у масовому випаданні сходів та значному зрідженні посівів, що робить неможливим отримання запланованої врожайності на початкових етапах розвитку культур.

Заражені рослини, які вижили, мають слабку кореневу систему, що не дозволяє їм повноцінно засвоювати елементи живлення та вологою, призводячи до передчасної зупинки вегетації.

Ураження кореневої системи відкриває "ворота" для вторинних інфекцій, включаючи бактеріальні гнилі, що суттєво ускладнює діагностику та лікування захворювань на полі.

Економічні втрати суттєво зростають через необхідність проведення повторного посіву або виконання додаткових, часто дуже дорогих, обробок фунгіцидами широкого спектра дії.

Тривале перебування збудника у ґрунті вимагає зміни сівозміни, що обмежує вибір економічно вигідних культур, які можна вирощувати на заражених площах протягом декількох років.

Високу ефективність демонструє дотримання науково обґрунтованої сівозміни, де виключаються сприйнятливі культури на період до 3-4 років, що дозволяє виснажити запас інфекції в ґрунті.

Проведення якісної глибокої оранки допомагає загорнути інфіковані рештки на значну глибину, де умови для виживання гриба стають менш сприятливими, а дія мікроорганізмів-антагоністів посилюється.

Важливим етапом є протруювання насіннєвого матеріалу сучасними фунгіцидними препаратами, які мають тривалу дію проти ґрунтових патогенів та захищають молоді корені від інфікування.

Коригування рівня кислотності ґрунту шляхом вапнування створює умови, що стримують розвиток грибниці Botryohypochnus, оскільки багато патогенів чутливі до зміни реакції середовища.

Біологічний контроль із застосуванням препаратів на основі грибів роду Trichoderma дозволяє пригнічувати розвиток збудника природним шляхом, не накопичуючи хімічних сполук у врожаї.