Ботріобазидіоз

Першим візуальним симптомом ботріобазидіозу є білуватий або сіруватий павутинистий наліт на прикореневій частині стебла, що з’являється після встановлення вологої погоди.

Тканини в місцях контакту з грибницею стають м’якими, водянистими та поступово набувають бурого кольору, що свідчить про розвиток некротичних процесів.

Поступово ураження поширюється вгору по стеблу, що призводить до пригнічення росту та загального хлорозу вегетативної маси рослини.

На ранніх етапах розвитку патогена листя може скручуватися або передчасно в’янути, навіть при достатньому рівні вологості в ґрунті.

У вологих умовах на уражених частинах можна помітити дрібні спороношення гриба, які виглядають як розпорошений білий порошок або тонкий шар міцелію.

Збудником захворювання є базидіальні гриби роду Botryobasidium. Ці мікроорганізми є типовими мешканцями ґрунту, що можуть виступати як факультативні паразити.

У звичайних умовах гриби цього роду є сапротрофами, які розкладають органічну речовину, проте за сприятливих умов вони колонізують живі тканини сільськогосподарських культур.

Міцелій патогена розвивається у вигляді ніжного павутинистого нальоту, який охоплює уражені ділянки стебел або нижніх листків рослини.

Розмноження відбувається шляхом утворення базидіоспор, які легко переносяться потоками повітря або краплями води, забезпечуючи швидке поширення хвороби в межах поля.

Цей гриб здатний зберігати життєздатність у ґрунті протягом тривалого часу, що робить його боротьбу досить складною та потребує комплексного підходу.

Розвиток ботріобазидіозу тісно пов’язаний із високою вологістю повітря та тривалими опадами, що створюють умови для проростання спор патогена.

Недостатня вентиляція в густих посівах значно підвищує ризик виникнення епіфітотії, оскільки волога затримується в прикореневій зоні на довгий час.

Оптимальні температури для активного росту гриба лежать у межах помірного теплого клімату, що є характерним для весняно-осінніх періодів.

Залишки рослинних решток на поверхні ґрунту є головним джерелом інфекції, звідки патоген поступово переходить на молоді проростки або здорові органи дорослих рослин.

Ущільнення ґрунту та поганий дренаж створюють критичні умови для накопичення грибниці в зоні коріння, що посилює шкодочинність захворювання.

Ботріобазидіоз викликає зниження врожайності через загибель окремих рослин або цілих ділянок посіву, що порушує густоту стояння культури.

Пошкодження стебел призводить до погіршення провідності поживних речовин, через що плоди або зерно формуються дрібними та низької якості.

Патоген значно знижує енергію росту рослин, що робить їх більш сприйнятливими до несприятливих погодних умов та атак інших шкідників.

Наявність грибниці на врожаї при зберіганні призводить до масового псування продукції та значних економічних збитків для господарства.

Вторинне зараження тканин бактеріями на фоні роботи гриба часто призводить до повної втрати товарного вигляду продукції.

Профілактика включає дотримання сівозміни з чергуванням культур, які є менш сприйнятливими до даного патогенного комплексу.

Ретельне подрібнення та глибоке загортання рослинних решток у ґрунт знижує кількість інокулюму гриба на наступний рік.

Важливо оптимізувати норми висіву для забезпечення кращого провітрювання посівів, що перешкоджає накопиченню вологи біля поверхні ґрунту.

• Використання фунгіцидних протруйників для захисту посівного матеріалу.
• Збалансоване живлення рослин фосфором та калієм для зміцнення тканин.
• Застосування фунгіцидів під час активної фази розвитку хвороби.

Моніторинг посівів у періоди підвищеної вологості дозволяє вчасно виявити вогнища інфекції та локалізувати їх шляхом обробки препаратами.