Ботріогіпохнус ізабеллиновий

Симптоми ураження ботріогіпохнусом ізабеллиновим найчастіше проявляються на нижній частині стебла та кореневій шийці у вигляді бурих або коричневих плям гнилі.

Характерною ознакою є поява павутинистого нальоту, який з часом стає щільнішим і набуває охристого забарвлення. Це найкраще помітно в місцях контакту стебла з вологим ґрунтом.

Загальний стан рослин погіршується: спостерігається в'янення листків у спекотну частину дня, поступове пожовтіння та затримка у рості, що свідчить про порушення живлення.

При сильному розвитку хвороби коренева система повністю уражається і відмирає, що призводить до легкого висмикування рослини з ґрунту та її подальшої загибелі.

У ранньому віці розсади симптоми можуть проявлятися як типове "чорна ніжка", що призводить до випадіння великої кількості рослин на початкових етапах розвитку.

Збудником цієї хвороби є ґрунтовий гриб Botryohypochnus isabellinus, який належить до класу базидіоміцетів. Цей мікроорганізм поширений повсюдно і веде переважно сапротрофний спосіб життя у ґрунті.

Гриб здатний живитися органічними рештками, проте за наявності сприятливих умов проявляє патогенні властивості, атакуючи коріння та прикореневу частину стебел рослин.

Назва гриба походить від кольору його міцелію, який має характерний ізабелловий або жовтувато-коричневий відтінок, що виразно помітно на уражених поверхнях за умов підвищеної вологості.

Біологія гриба передбачає утворення стійких до несприятливих умов структур, що дозволяє патогену тривалий час зберігати життєздатність у ґрунтовому горизонті навіть за відсутності живого господаря.

Перенесення інфекції здійснюється шляхом переміщення частинок ґрунту, через поливну воду або сільськогосподарський інвентар, на якому можуть залишатися спори або фрагменти міцелію.

Ключовим фактором розвитку Botryohypochnus isabellinus є висока вологість повітря та субстрату. Застій води в ґрунті створює ідеальне середовище для проростання гіф гриба.

Температурні коливання в межах помірних значень сприяють активізації патогена, тому хвороба часто прогресує у прохолодну та дощову погоду навесні чи восени.

Загущені посіви є фактором ризику, оскільки вони створюють умови зі зниженою циркуляцією повітря, що не дає поверхні ґрунту швидко просихати після поливу або опадів.

Наявність великої кількості неперегнилих рослинних залишків у верхньому шарі ґрунту забезпечує гриб енергетичним субстратом для первинного розмноження та накопичення інфекційного навантаження.

Неправильне застосування агротехнічних заходів, зокрема надмірне підживлення азотом, призводить до формування пухких тканин, які легше піддаються проникненню інфекції.

Шкодочинність гриба полягає в обмеженні нормального розвитку кореневої системи, що спричиняє дефіцит поживних речовин та вологи у вегетативних органах рослини.

Масове ураження посівів призводить до значного зрідження густоти стояння, що об'єктивно зменшує прогнозовану врожайність та якість кінцевої сільськогосподарської продукції.

Високий інфекційний фон у ґрунті обмежує вибір культур для сівозміни, оскільки патоген є поліфагом і може уражати широкий спектр видів рослин.

Захворювання негативно впливає на товарний вигляд продукції, особливо овочевих культур, які контактують із ґрунтом, що суттєво знижує їхню ринкову вартість.

Постійна присутність інфекції на полі створює необхідність додаткових витрат на фунгіцидний захист, що здорожує технологічний процес виробництва сільськогосподарської продукції.

Основним заходом контролю є дотримання агротехнічних вимог, серед яких головними є правильна сівозміна та глибоке загортання пожнивних решток.

Регулювання водного режиму шляхом облаштування належного дренажу на ділянках дозволяє мінімізувати ризики розвитку кореневих гнилей грибної природи.

Для захисту молодих рослин рекомендується використовувати протруювання насіння та обробку ґрунту дозволеними фунгіцидами, що мають активність проти базидіальних грибів.

Важливо уникати загущення посівів, забезпечуючи оптимальну відстань між рослинами для покращення провітрювання та прогрівання ґрунту сонячним світлом.

Після завершення сезону необхідно видаляти з поля всі уражені рештки рослин, оскільки вони є джерелом збереження інфекції до наступного сезону.