Аурикулярієві гриби

Збудник проникає у дерево переважно через тріщини, місця зрізів після обрізки або механічні пошкодження кори. Грибниця швидко розростається, руйнуючи клітинну структуру деревини.

Ці гриби виділяють ферменти, які розкладають лігнін та целюлозу, перетворюючи міцну деревину на м'яку, пухку масу. Така діяльність призводить до зниження фізіологічної активності дерева.

Життєвий цикл включає формування плодових тіл, які часто мають вигляд вушок або студенистих наростів. Вони є джерелом інфекційних спор, що легко переносяться вітром на великі відстані.

Поширення патогену значною мірою залежить від щільності посадок та загального стану здоров'я насаджень, оскільки гриби частіше закріплюються на ослаблених рослинах.

Найбільш помітним симптомом є поява на стовбурах та гілках плодових тіл гриба. Вони мають специфічну форму, нагадуючи вушну раковину, і часто мають драглисту або шкірясту консистенцію.

Пошкоджена деревина змінює свій колір, стає крихкою та волокнистою. Гниль може поширюватися всередину стовбура, поступово виїдаючи його серцевину, що не одразу помітно зовні.

Візуально дерево виглядає пригніченим: листя може передчасно жовтіти, спостерігається зменшення річного приросту пагонів, а кора у місцях зараження починає відшаровуватися.

При розрізі ураженої деревини помітні зони міцеліальних нальотів. Іноді навколо місць зараження утворюються тріщини або витікає камедь, якщо дерево намагається локалізувати інфекцію.

На пізніх стадіях хвороби цілі ділянки дерева або окремі скелетні гілки відмирають, втрачаючи здатність забезпечувати крону необхідними речовинами.

Висока вологість повітря та тривале зволоження кори є головними факторами, що сприяють швидкому розвитку аурикулярієвих грибів у саду.

Наявність ран на дереві, які довго не загоюються, створює ідеальні умови для вкорінення патогену. Неякісна обрізка, залишення пеньків — поширені помилки, що провокують інфекцію.

Загущені насадження, де спостерігається застій повітря, створюють мікроклімат, сприятливий для проростання спор грибів та подальшого поширення інфекції.

Слабкий імунітет дерев внаслідок посухи, дефіциту мікроелементів або ураження іншими шкідниками робить їх легкою здобиччю для аурикулярієвих грибів.

Оптимальні температурні умови в діапазоні від +15 до +25 градусів разом із вологістю активізують вегетативний ріст грибниці всередині стовбура.

Втрата механічної міцності деревини — найнебезпечніший наслідок. Це призводить до обламування гілок під вагою врожаю або сильного вітру, що травмує дерево ще більше.

Поступове руйнування судинної системи блокує потік поживних речовин від коріння до крони, що призводить до поступової деградації та загибелі рослини.

Зниження якості та кількості врожаю в садах є прямим наслідком виснаження ресурсу дерева патогенним грибом.

Кожне уражене дерево стає небезпечним розсадником спор для всієї ділянки, що створює ризик епіфітотії серед інших культур.

Необхідність видалення та утилізації сильно уражених дерев веде до значних економічних втрат та порушення структури плодового саду.

Профілактика починається з правильної агротехніки: дотримання схем посадки, своєчасне внесення добрив та забезпечення оптимального водного режиму.

Всі місця механічних пошкоджень та зрізи гілок повинні бути негайно оброблені спеціальними антисептичними пастами або садовою замазкою.

Регулярний огляд дерев дозволяє виявити ранні ознаки зараження. Уражені ділянки слід видаляти із захопленням здорової тканини та спалювати.

Використання дезінфікуючих засобів для садового інструменту (секаторів, пилок) є обов'язковим при роботі з деревами для запобігання перенесенню спор.

Профілактичні обприскування мідьвмісними фунгіцидами у весняний період створюють захисний бар'єр, який перешкоджає проникненню грибних спор у тканини дерева.