Аурикулярія роговидна

Візуальними ознаками зараження є утворення наростів на корі, які в умовах високої вологості виглядають як драглисті утворення коричневого або жовтуватого кольору.

З часом навколо місця зараження кора починає розтріскуватися, втрачати еластичність і з часом відшаровуватися від стовбура.

Всередині деревини розвивається гниль, яка змінює колір волокон. Уражені зони стають м’якими, крихкими та втрачають свою природну щільність.

Особливо помітно розвиток гриба після тривалих опадів, коли плодові тіла різко збільшуються в розмірах та стають добре помітними на фоні кори.

Листя на уражених гілках може передчасно жовтіти, скручуватися та опадати, оскільки гриб перешкоджає нормальному транспортуванню поживних речовин.

Аурикулярія роговидна (лат. Auricularia cornea) — це базидіальний гриб, що належить до родини Аурикулярієвих. У широкому значенні він класифікується як ксилотроф.

Цей гриб спеціалізується на розщепленні лігніну та целюлози, активно розвиваючись на відмерлій деревині, але здатний інфікувати й ослаблені живі екземпляри.

Біологічна роль патогена полягає в переробці органічних залишків, що в природі є корисним процесом, проте в агроценозах він завдає шкоди культурним насадженням.

Плодові тіла гриба мають характерну форму, яка нагадує вухо. У сухому стані вони стають дуже твердими, рогоподібними, що й дало назву виду.

Поширення відбувається через мікроскопічні спори, які переносяться повітряними потоками на великі відстані, закріплюючись на будь-яких пошкоджених поверхнях дерева.

Розвиток гриба відбувається найактивніше, коли вологість повітря тримається на високому рівні протягом тривалого часу.

Температурний режим в межах 15-25 градусів за Цельсієм вважається найбільш сприятливим для швидкого росту міцелію Auricularia cornea.

Будь-які механічні пошкодження стовбура або скелетних гілок, спричинені морозобоїнами або недбалою обрізкою, є основними шляхами потрапляння інфекції.

Занедбані сади з густою кроною, де повітря застоюється, створюють оптимальний мікроклімат для проростання спор патогену.

Висока вологість ґрунту також опосередковано впливає на розвиток хвороби, знижуючи природну стійкість кореневої системи та стовбура до патогенних впливів.

Внаслідок діяльності гриба відбувається поступове руйнування несучої здатності дерева, що створює загрозу обламування гілок під вагою плодів чи снігу.

Інфіковані дерева втрачають значну частину своєї продуктивності, що негативно позначається на врожайності та якості плодів у плодово-ягідних насадженнях.

Поступове відмирання тканин призводить до ослаблення імунітету рослини, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій та інших комах-шкідників.

У лісовому господарстві наявність цього гриба знижує якість деревини, роблячи її непридатною для подальшої технічної переробки чи використання.

У разі відсутності контролю за станом насаджень заражена рослина може загинути протягом декількох років після первинного виявлення гриба.

Найпершим заходом захисту є проведення регулярної санітарної обрізки, яка дозволяє видалити вогнища інфекції на ранніх етапах розвитку.

Обов’язковою процедурою є дезінфекція великих спилів та ран на деревах за допомогою спеціальних антисептичних паст або садових замазок.

Потрібно підтримувати оптимальний стан здоров’я дерев шляхом збалансованого підживлення та забезпечення належного поливу під час посухи.

Якщо на деревах виявлено плодові тіла, їх слід зрізати та негайно спалити, щоб запобігти розсіюванню мільярдів спор у навколишнє середовище.

Застосування фунгіцидів мідного спектру дії допоможе створити захисний шар на корі, який перешкоджає закріпленню та проростанню спор гриба.