Аурикулярія волосиста

Першим та найпомітнішим сигналом присутності гриба є формування коричневих, желеподібних плодових тіл на поверхні кори стовбурів або гілок.

При ураженні внутрішні тканини дерева змінюють свою структуру, стають м'якими, світлими та набувають ознак білої гнилі, що супроводжується специфічним грибним запахом.

Дерева, уражені цим патогеном, часто демонструють зниження інтенсивності росту, передчасне скидання листя та загальне виснаження крони.

На пізніх стадіях хвороби кора стає крихкою, розтріскується, а під її шаром можна побачити білий наліт грибниці, що руйнує камбій.

• Наявність опушених плодових тіл у формі вух
• Зміна кольору та структури деревини (біла гниль)
• Зменшення приросту та передчасне старіння гілок

Аурикулярія волосиста (Auricularia polytricha) — це базидіальний гриб, що належить до родини аурикулярієвих. У сільському та лісовому господарстві він розглядається як патоген, що спричиняє розвиток білої гнилі деревини.

Гриб поширюється за допомогою спор, які легко переносяться вітром і потрапляють на дерево через тріщини, рани або пошкодження після обрізки чи впливу кліматичних факторів.

Міцелій гриба проникає глибоко в тканини дерева, руйнуючи лігнін та целюлозу, що призводить до поступової втрати механічної міцності стовбура.

Цей гриб має характерні плодові тіла, що нагадують вушні раковини, вкриті дрібними волосками, що і визначило видову назву організму.

Біологічно аурикулярія адаптована як до сапротрофного харчування на мертвій деревині, так і до паразитичного розвитку на послаблених живих екземплярах.

Оптимальні умови для розвитку аурикулярії включають високий рівень вологості повітря та стабільні помірні температури в межах +20…+28°C.

Підвищена вологість деревини, зумовлена частими опадами або близькістю ґрунтових вод, сприяє швидкому поширенню міцелію всередині стовбура.

Відсутність догляду за ранами після обрізки створює відкриті ворота для інфекції, що значно полегшує проникнення патогена в здорові тканини.

Погана вентиляція в кронах дерев, особливо в густих насадженнях, сприяє накопиченню спор гриба та створенню сприятливого мікроклімату для його росту.

Ослаблені через несприятливі погодні умови або дефіцит поживних речовин дерева стають основними жертвами інфекційного навантаження.

Головна небезпека полягає в руйнуванні внутрішньої структури дерева, що призводить до втрати стійкості та небезпеки раптового перелому стовбура або гілок.

Паразитування гриба порушує роботу провідних систем, внаслідок чого дерево перестає отримувати поживні речовини в необхідному обсязі, що веде до поступової загибелі.

Зменшення загальної продуктивності садових культур супроводжується значними втратами врожаю через ослаблення фізіологічних процесів в ураженій рослині.

Поширення спор на сусідні дерева в саду може призвести до масового ураження насаджень, якщо не вжити вчасних заходів із локалізації інфекції.

Економічні збитки також включають витрати на видалення загиблих дерев та необхідність заміни молодими саджанцями, що потребує значного часу.

Основна стратегія захисту включає дотримання агротехнічних норм, зокрема правильну обрізку з обов'язковою дезінфекцією інструментів спиртовими розчинами.

Регулярний санітарний огляд саду дозволяє вчасно виявити хворі екземпляри та видалити уражені гілки до того, як міцелій пошириться глибоко в деревину.

Місця будь-яких механічних пошкоджень або спилів необхідно зафарбовувати олійною фарбою або обробляти спеціальними антисептичними садові пастами.

Важливо забезпечити деревам збалансоване живлення та вчасний полив, що підвищує їхній природний імунітет та здатність протистояти грибковим інфекціям.

Застосування фунгіцидів широкого спектру дії на основі міді може використовуватися для профілактичної обробки насаджень у періоди підвищеного ризику.