Ателіоз

Головна небезпека гриба полягає у його здатності утворювати склероції — тверді та стійкі утворення, які можуть виживати в ґрунті протягом багатьох років.

Гриб розвивається на органічних рештках і переходить на культурні рослини при безпосередньому контакті кореневої шийки з інфікованим ґрунтом.

Міцелій патогена має біле забарвлення, він інтенсивно розростається у прикореневій зоні, поступово обволікаючи стебло рослини щільним шаром.

Біологічна стійкість патогена дозволяє йому витримувати екстремальні коливання температури, що робить його вкрай небезпечним шкідником у різних кліматичних умовах.

Першим візуальним симптомом ателіозу є білий паутиноподібний наліт, який з’являється на поверхні землі навколо стебла ураженої рослини.

З часом на уражених ділянках стебла та на ґрунті навколо нього з’являються дрібні коричневі крапки — склероції, схожі на насіння капусти або бур’янів.

Листя рослин поступово втрачає тургор, стає жовтим, після чого спостерігається в’янення всієї надземної частини через руйнування судинної системи.

При ураженні плодів, що торкаються землі, розвивається швидка мокра гниль, яка супроводжується руйнуванням внутрішніх тканин до стану слизової маси.

На ранніх стадіях хвороба проявляється локальним потемнінням тканин кореневої шийки, яке згодом охоплює все стебло і призводить до загибелі рослини.

Сприятливим середовищем для розвитку ателіозу є поєднання високої температури ґрунту (від 25 до 35°C) та достатньої кількості вологи.

Надмірний полив та застій води на ділянках створюють ідеальні умови для проростання склероциїв та активного поширення інфекції по полю.

Висока густота посадки культур значно підвищує ризик розвитку хвороби, оскільки погана вентиляція підтримує стабільно високу вологість біля поверхні ґрунту.

Наявність великої кількості свіжих рослинних залишків у верхньому шарі ґрунту слугує поживним субстратом для стрімкого розмноження грибниці.

Кислотність ґрунту також відіграє роль: на кислих ґрунтах патоген почувається комфортніше, що підвищує інтенсивність ураження агрокультур.

Ателіоз спричиняє масову загибель сходів, що призводить до значних прогалин на полі та необхідності пересівання площ, що суттєво здорожує виробництво.

Хвороба уражає не лише стебла, а й самі плоди, які стають нетоварними та непридатними для реалізації, що спричиняє прямі фінансові втрати фермерів.

Накопичення інфекції в ґрунті унеможливлює вирощування чутливих культур на одній ділянці протягом тривалого часу через високий ризик повторного зараження.

Рослини, уражені в пізніший період, дають значно менший врожай, а самі плоди мають короткий термін зберігання через розвиток вторинних гнилей.

Боротьба з патогеном ускладнена тим, що гриб знаходиться всередині ґрунтового шару, куди важко доставити діючі речовини захисних препаратів.

Основним заходом захисту є дотримання правильної сівозміни, де культури, що схильні до ураження ателіозом, чергуються з зерновими культурами.

Ефективним агротехнічним прийомом є глибока оранка ґрунту, яка дозволяє перевернути пласт і перешкодити виходу склероциїв на поверхню.

Необхідно уникати перезволоження ґрунту, використовуючи сучасні методи крапельного зрошення, які не змочують прикореневу зону стебел.

Регулювання кислотності ґрунту через внесення вапна або інших меліорантів допомагає пригнітити розвиток грибкової інфекції.

• Очищення поля від решток уражених рослин.
• Використання здорового посівного та садивного матеріалу.
• Проведення боротьби з бур’янами, що можуть бути резерватами гриба.
• Видалення хворих рослин з видаленням навколишнього ґрунту.