Ателієві гриби

Тип хвороби, яку викликають ці гриби, належить до категорії базальних гнилей та прикореневих поразок. Патоген уражає як однорічні, так і багаторічні культури, проникаючи в тканини через кореневу систему або нижню частину стебла.

Гриб здатен зберігатися в ґрунті у вигляді склероціїв — щільних утворень міцелію, які надзвичайно стійкі до несприятливих умов. Це робить боротьбу з ним вкрай складним завданням.

Поширення здійснюється через заражений ґрунт, поливну воду або рослинні залишки. Інфекція швидко колонізує органічні субстрати, накопичуючись у сівозмінах з вразливими культурами.

Біологічна особливість збудника полягає у формуванні рясного білого грибного нальоту на поверхні ґрунту та частинах рослини за умов підвищеної вологості.

Першою ознакою поразки є раптове в'янення рослин, яке не минає після поливу. При огляді прикореневої зони виявляють некроз тканин коричневого кольору.

На поверхні ґрунту навколо стебла з'являється густий білий наліт — це міцелій гриба, що активно руйнує епідерміс рослини.

Характерною ознакою є склероції — невеликі округлі тіла, що спочатку білі, а потім стають коричневими, нагадуючи насіння гірчиці.

У запущених випадках уражена тканина розм'якшується, що призводить до повної загибелі культури. Часто поразка починається локально у вигляді окремих вогнищ на полі.

У овочевих культур спостерігається кільцева гниль стебла, яка перекриває доступ поживних речовин від коренів до надземної частини.

Розвиток ателієвих грибів залежить від температурного режиму. Оптимальними є високі температури повітря та ґрунту в діапазоні від +25°C до +35°C.

Вологість ґрунту має вирішальне значення. Висока вологість разом із теплою погодою створює ідеальний мікроклімат для проростання склероціїв.

Загущені посіви та бур'яни сприяють застою повітря, що підвищує ризик масового ураження. Погана аерація ґрунту пришвидшує процес гниття.

Порушення сівозміни, коли сприйнятливі культури повертаються на те саме поле занадто часто, веде до накопичення інфекції.

Надмірне азотне підживлення, що стимулює вегетативну масу, може погіршити стійкість рослин перед інфекцією.

Основна небезпека полягає у загибелі рослин на різних стадіях — від сходів до дозрівання врожаю. Це значно знижує густоту посівів.

Хвороба важко піддається лікуванню, оскільки міцелій глибоко проникає в тканини. Уражені ділянки стають осередками подальшого поширення інфекції.

При ураженні кореневої шийки рослина миттєво втрачає тургор. Це призводить до великих втрат врожаю, особливо у теплицях.

Склероції можуть зберігатися в ґрунті роками, роблячи поле непридатним для вирощування чутливих культур без карантинних заходів.

Економічний збиток включає втрату врожаю та витрати на фунгіцидну обробку ґрунту.

Головний метод — дотримання сівозміни. Варто чергувати культури, виключаючи повернення сприйнятливих видів на уражені ділянки протягом 3–5 років.

Агротехнічні заходи включають глибоку оранку для знищення склероціїв та постійну боротьбу з бур'янами.

Оптимізація поливу допомагає уникнути перезволоження. Рекомендовано крапельне зрошення для мінімізації контакту води зі стеблом.

Для захисту застосовують протруювання насіння та біопрепарати на основі Trichoderma.

• Видалення та спалювання уражених рослин.
• Розпушування міжрядь для кращої аерації.
• Внесення добрив для зміцнення імунітету.
• Використання стійких сортів.