Аспергільоз фунікулозус
Aspergillus funiculosus
Збудником захворювання є мікроскопічний гриб Aspergillus funiculosus. Це гриб-сапрофіт, який здатен переходити до паразитичного способу життя на ослаблених рослинах.
Вміст розділу
Аспергільоз фунікулозус
Міцелій гриба утворює специфічні тяжі, що мають назву фунікулезні, завдяки чому вид отримав свою видову назву. Це дозволяє грибу ефективно поширюватися в субстраті.
Розмноження відбувається шляхом формування великої кількості конідій, які легко розносяться повітрям та водою, осідаючи на поверхні насіння або плодів.
Гриб виділяє комплекс гідролітичних ферментів, які руйнують клітинні стінки рослин, що сприяє швидкому поширенню інфекції вглиб тканин.
Окрім насіння, патоген може розвиватися на різних органічних рештках у ґрунті, що робить його постійним компонентом мікобіоти агроценозів.
Першим симптомом є поява на поверхні насіння білого, жовтого або сіруватого нальоту, що поступово стає щільнішим.
Під мікроскопом чітко видно переплетені в джгути гіфи, які обволікають поверхню насінини або пошкоджених плодів.
Тканини рослин у місцях зараження втрачають пружність, стають м’якими та часто змінюють колір на більш темний або бурий.
Характерною ознакою є затхлий запах від партій насіння, що свідчить про активне розкладання органічних речовин патогеном.
Насіння, заражене грибом, зазвичай втрачає свій природний блиск і стає матовим через щільний шар спороношення.
Висока вологість насіння понад 16–18% є головним тригером для швидкого розвитку Aspergillus funiculosus під час зберігання.
Оптимальна температура для розвитку патогена коливається в межах 20–30 градусів тепла, що часто відповідає умовам осінніх збиральних робіт.
Порушення правил вентиляції у сховищах призводить до локального підвищення вологості та перегріву зернової маси, що стимулює ріст гриба.
Механічні пошкодження насіння під час збирання створюють вхідні ворота для проникнення інфекції вглиб тканин ембріона.
Відсутність попередньої очистки насіннєвого матеріалу від домішок та битого зерна посилює ризик виникнення осередків пліснявіння.
Основна шкода полягає у різкому зниженні енергії проростання та схожості насіння, що спричиняє зрідженість посівів.
Патоген призводить до псування зерна, яке стає непридатним для використання через розвиток токсичних речовин, що загрожують здоров'ю.
В умовах теплиць або при вирощуванні овочевих культур гриб може викликати гнилі плодів, що значно знижує вихід товарної продукції.
Гриб активно споживає поживні речовини в насінні, виснажуючи його запаси, необхідні для успішного розвитку паростка.
Значні економічні втрати виникають через необхідність списання цілих партій насіння або їх інтенсивної очистки від мікотоксинів.
Першочерговим заходом є своєчасне сушіння зібраного врожаю до показників вологості, які перешкоджають росту плісняви.
Застосування фунгіцидів для протруювання насіння перед висівом забезпечує захист молодих проростків від ґрунтової інфекції.
Регулярний моніторинг температури та вологості у зерносховищах дозволяє вчасно виявити осередки ураження та запобігти їх поширенню.
Дотримання сівозміни та ретельна обробка ґрунту сприяють зниженню інфекційного навантаження на наступні культури.
Використання лише якісного, очищеного від сторонніх домішок насіння мінімізує шанси на успішну колонізацію грибом.