Аспергільозна гниль цибулі

Гриб поширюється за допомогою конідій, які розносяться вітром, водою або сільськогосподарськими знаряддями під час збирання. Він легко проникає в рослину через механічні пошкодження тканин.

Особливістю даного виду є формування склероціїв, які зберігають життєздатність у ґрунті протягом кількох років. Це робить інфекцію важковикорінною в умовах інтенсивного вирощування.

Агресивність патогена проявляється переважно при підвищених температурах, тому спалахи хвороби частіше фіксуються в теплих сховищах або при неправильному сушінні.

Розвиток грибниці відбувається всередині луковиці, де вона використовує поживні речовини тканин рослини для формування величезної кількості спор, які ми бачимо як чорний наліт.

Перші ознаки ураження стають помітними в області шийки цибулини, де тканини стають м'якими та набувають водянистої консистенції. Зовні цибулина може виглядати нормальною, але всередині починається процес гниття.

Типовий симптом — поява чорного порошистого нальоту між лусками цибулі. Це скупчення спор гриба, яке вкриває сухі оболонки та проникає глибше до м'ясистих лусок.

При розрізі ураженої цибулини видно потемніння внутрішніх тканин. Вони стають коричневими, а згодом чорними, виділяючи специфічний запах плісняви.

З часом цибулина повністю втрачає свою структуру, стаючи м'якою. Весь обсяг цибулини може бути заповнений споровою масою патогена.

• Пом'якшення тканин шийки.
• Чорний споровий наліт.
• Неприємний запах при гнитті.
• Потемніння внутрішніх лусок.
• Втрата ваги та пружності.

Розвиток захворювання стимулюється високою температурою повітря, особливо на етапі сушіння цибулі. Температурний оптимум для росту міцелію становить 25–30 градусів Цельсія.

Висока відносна вологість повітря в приміщенні для зберігання створює сприятливі умови для швидкого поширення спор на здорові сусідні цибулини.

Недостатнє просушування цибулі перед закладкою на зберігання залишає шийку відкритою для інфікування, що є критичною помилкою при післязбиральній обробці.

Механічні пошкодження цибулин під час збирання та сортування значно підвищують ризик зараження. Кожна подряпина стає точкою входу для Aspergillus alliaceus.

Погана вентиляція в сховищах призводить до конденсації вологи, що провокує швидке розмноження гриба в осередках зберігання.

Шкодочинність аспергільозної гнилі полягає у величезних втратах під час зберігання. Іноді цілі партії цибулі стають непридатними для реалізації через прихований розвиток хвороби.

Хвороба здатна знищити врожай в найкоротші терміни. Це призводить до значних економічних збитків для сільськогосподарських підприємств.

Заражена продукція втрачає харчову цінність і стає небезпечною для споживання через можливу наявність токсинів, що виділяються грибами роду Аспергіл.

Поширення хвороби в сховищі відбувається лавиноподібно, тому навіть невелика кількість заражених цибулин може зіпсувати всю партію в контейнері.

Додаткові витрати на пересортування, очищення сховищ та утилізацію гнилої продукції суттєво підвищують собівартість вирощеної цибулі.

Головним заходом є дотримання технології правильного сушіння цибулі. Важливо забезпечити інтенсивний обдув теплим повітрям для швидкого висихання шийки.

Регулярна санітарна обробка складських приміщень і тари фунгіцидами широкого спектра дії є обов’язковою умовою для запобігання поширенню інфекції.

Необхідно проводити суворе сортування продукції, видаляючи будь-які цибулини з ознаками механічних пошкоджень або м'якої шийки.

Підтримання в сховищі оптимальної температури (близько 0...+2 градусів Цельсія) і низької вологості значно уповільнює розвиток патогена.

Дотримання сівозміни, де цибуля повертається на одне й те саме поле не раніше ніж через 3–4 роки, зменшує накопичення спор у ґрунті.