Аскосфероз

Гриб утворює міцелій, який проникає в тканини личинки та повністю їх руйнує, перетворюючи на муміфіковані рештки.

Розмноження відбувається за допомогою спор, які надзвичайно стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища.

Спори гриба можуть зберігатися у вуликових конструкціях, сотах та інвентарі протягом багатьох років, чекаючи на сприятливий момент для зараження.

Зараження личинок відбувається через спори, які потрапляють у комірки стільників разом із кормом, що приносять бджоли-годувальниці.

Характерною ознакою є поява на прилітній дошці та дні вулика муміфікованих личинок, що нагадують шматочки крейди або вапна.

Уражений розплід виглядає неохайним, печатні кришечки можуть бути прогризені, а самі личинки стають твердими на дотик.

При огляді стільників можна побачити білий пухнастий наліт міцелію, який поступово охоплює всю поверхню мертвої личинки.

З часом колір муміфікованих личинок може змінюватися з білого на сірий або чорний через розвиток спорових тіл гриба.

Бджоли намагаються видалити хворі личинки з комірок, тому навколо вулика часто спостерігається сміття, що містить рештки розплоду.

Висока вологість у гнізді є головним тригером для активного росту грибниці аскосферозу в комірках стільників.

Переохолодження гнізда, що часто трапляється при занадто великому обсязі вулика навесні, створює ідеальні умови для розвитку інфекції.

Слабкі бджолині сім'ї, які не можуть підтримувати стабільну температуру в зоні розплоду, страждають від грибка насамперед.

Порушення правил догляду, такі як відсутність належної вентиляції, сприяє накопиченню вологи та швидкому поширенню хвороби.

Використання застарілого стільникового господарства, де накопичуються спори патогену, значно підвищує ризик епізоотії на пасіці.

Основна небезпека полягає у втраті робочих бджіл, що призводить до стрімкого ослаблення сім'ї та її нездатності до медозбору.

Хвороба негативно впливає на загальний стан здоров'я всієї пасіки, оскільки спори гриба легко переносяться бджолами між вуликами.

Зменшення кількості розплоду веде до того, що сім'я не нарощує необхідну силу для успішної зимівлі, що часто спричиняє загибель бджіл.

Економічні втрати пасічника пов'язані як із низькою продуктивністю хворих сімей, так і з необхідністю витрат на лікування та дезінфекцію.

Тривале ураження виснажує організм бджіл, роблячи їх вразливими до інших інфекційних захворювань та шкідників.

Першочерговим заходом є ізоляція хворих сімей та ретельна дезінфекція всього пасічного інвентарю та обладнання.

Важливо провести заміну стільників на чисті та дезінфіковані, оскільки старі рамки є основним резервуаром грибкових спор.

Слід забезпечити надійне утеплення вулика та оптимізувати обсяг гнізда, щоб бджоли могли легко підтримувати оптимальний мікроклімат.

Застосування спеціалізованих лікувальних препаратів проводиться згідно з інструкцією ветеринарної служби для пригнічення розвитку грибка.

Систематична заміна маток на молодих особин від здорових сімей підвищує загальну резистентність бджолосім'ї до хвороб.