Альтернаріоз рицини

Інфекція здебільшого зберігається на рослинних рештках у ґрунті, де грибниця може перебувати протягом тривалого часу, очікуючи на появу нової культури.

Поширення патогена в полі здійснюється за допомогою конідій, які легко розносяться потоками повітря, краплями дощу або під час механічного обробітку посівів.

Біологія гриба передбачає швидке утворення спор, що забезпечує швидке накопичення інфекційного навантаження при настанні оптимальних погодних умов.

Гриб активно розщеплює тканини рослини за допомогою ферментів, викликаючи некрози, які з часом стають центрами вторинного спороношення патогена.

Типовою ознакою хвороби є поява на листках коричневих або майже чорних плям, які часто мають концентричну зональність, що нагадує мішені.

На уражених ділянках, особливо з нижнього боку листка, за умов підвищеної вологості чітко помітний оливково-чорний наліт спор гриба.

Хвороба вражає не лише листя, а й стебла, черешки, суцвіття та безпосередньо коробочки, що призводить до їх передчасного почорніння та відмирання.

Якщо інфекція потрапляє на коробочки, насіння всередині часто виявляється щуплим, ураженим пліснявою, що суттєво знижує його посівні кондиції.

При масовому ураженні листя скручується і передчасно опадає, що критично зменшує площу фотосинтезу та зупиняє нормальний розвиток всієї рослини.

Розвиток альтернаріозу найбільш інтенсивно відбувається у вологу погоду, особливо при чергуванні теплих днів та прохолодних ночей з рясними росами.

Висока вологість повітря (понад 85%) та температура в межах +20…+25°C є ідеальними умовами для проростання конідій та зараження здорових тканин рицини.

Загущені посіви, де порушена циркуляція повітря, створюють мікроклімат, надзвичайно сприятливий для швидкого розвитку патогена в нижньому ярусі рослин.

Надлишок азотних добрив без збалансованого живлення калієм та фосфором послаблює імунітет рицини, роблячи її вразливою до атаки гриба Alternaria ricini.

Пошкодження рослин шкідниками або механічні травми відкривають шлях для проникнення грибниці вглиб стебел та генеративних органів культури.

Шкідливість хвороби проявляється у значному зниженні врожайності насіння, оскільки уражені рослини не здатні сформувати повноцінні коробочки.

Якість отриманого врожаю різко падає: насіння стає щуплим, з низьким вмістом олії, а його схожість та енергія проростання втрачаються.

Альтернаріоз провокує вилягання посівів та передчасне відмирання вегетативної маси, що ускладнює процес механізованого збирання врожаю.

Заражене насіння стає джерелом поширення хвороби на нові поля, що ускладнює систему захисту рослин у наступні роки господарювання.

Економічні втрати від альтернаріозу можуть бути дуже високими, особливо в умовах епіфітотій, коли хвороба охоплює більшу частину посівної площі.

Основою захисту є глибока оранка після збору врожаю, що сприяє швидкій мінералізації решток та знищенню зимуючого запасу інфекції гриба.

Дотримання сівозміни з поверненням рицини на попереднє поле не раніше ніж через 3-4 роки суттєво зменшує ризик раннього зараження посівів.

Важливо застосовувати лише протруєне насіння, що дозволяє захистити сходи від інфекцій, які передаються як з поверхні насіння, так і через ґрунт.

Під час вегетації рекомендується застосування фунгіцидів при виявленні перших симптомів, дотримуючись інструкцій щодо норм та кратності обробок.

• Відбір стійких до альтернаріозу гібридів рицини.
• Оптимізація норм висіву для уникнення надмірної густоти.
• Внесення калійно-фосфорних добрив для зміцнення клітинних стінок.
• Своєчасне очищення полів від бур'янів — резерваторів грибка.