Альтернаріоз рису

Гриб здатний тривалий час зберігатися у вигляді міцелію в зараженому насінні, ґрунті та на рослинних рештках, що залишилися після збору врожаю.

Поширення інфекції здійснюється конідіями, які переносяться потоками повітря або краплями води, потрапляючи на здорові органи рослин під час вегетації.

Первинне зараження часто відбувається через посівний матеріал, що є критичним фактором у поширенні патогену на нові площі або в межах одного господарства.

Біологічні особливості збудника дозволяють йому швидко адаптуватися до змінних умов навколишнього середовища, що робить контроль хвороби досить складним завданням.

Типові ознаки хвороби з'являються на листі у вигляді дрібних плям овальної або видовженої форми. Плями мають коричневе забарвлення та часто оточені характерною жовтою облямівкою.

У міру розвитку інфекції центр плями світлішає, а на її поверхні формується темний, майже чорний наліт, який складається з органів спороношення патогенного гриба.

При сильному ураженні листя передчасно жовтіє та засихає, що призводить до суттєвого зниження загальної площі асиміляційної поверхні рослини.

Насіння, заражене грибом, має вигляд тьмяного або покритого плямами зерна. При пророщуванні таких зерен з'являються проростки з ознаками некрозу, які часто гинуть ще до виходу на поверхню.

Ураження метелок призводить до утворення недорозвиненого, щуплого зерна, яке втрачає свої посівні та технологічні властивості.

Висока вологість повітря (вище 80-85%) та помірно висока температура сприяють швидкому проростанню спор та зараженню рослин рису протягом вегетації.

Інтенсивному розвитку хвороби сприяють часті опади, особливо в період цвітіння та дозрівання зерна, коли рослини стають найбільш сприйнятливими до інфекції.

Загущені посіви створюють сприятливий мікроклімат у приземному шарі повітря, що значно прискорює процес поширення конідій між рослинами.

Порушення системи добрив, а саме надлишок азоту при дефіциті калію, послаблює імунітет рису, роблячи його вразливим до нападу альтернаріозу.

Забур'яненість полів погіршує циркуляцію повітря і зберігає вологість, що створює оптимальні умови для виживання та розмноження гриба в агроценозі.

Альтернаріоз рису спричиняє значні втрати врожайності зерна, які в епіфітотійні роки можуть становити третину всього очікуваного врожаю на плантації.

Якість зерна суттєво знижується: воно стає щуплим, втрачає схожість і має знижену енергію проростання, що ускладнює подальше зберігання та переробку.

Заражена продукція може містити токсичні метаболіти гриба, що робить її непридатною для споживання людиною або використання в тваринництві.

Хвороба призводить до нерівномірності дозрівання та масового вилягання посівів, що ускладнює механізоване прибирання та збільшує втрати при зборі.

Слабкі та хворі рослини стають об'єктом нападу вторинних інфекцій, що призводить до загального пригнічення посівів та втрати врожаю.

Основою захисту є використання здорового, протруєного насіння, що має високий клас репродукції та перевірено на відсутність патогенної мікофлори.

Дотримання сівозміни з включенням культур, не сприйнятливих до даного патогену, допомагає знизити інфекційний фон у ґрунті.

Ретельне подрібнення та заробка рослинних решток у ґрунт позбавляє гриб субстрату для зимівлі, що обмежує джерела первинної інфекції.

Проведення фунгіцидних обробок у критичні фази розвитку рослин (кущіння, викидання метелки) дозволяє мінімізувати розвиток хвороби.

• Оптимізація норм висіву для уникнення загущення посівів.
• Збалансоване мінеральне живлення з переважанням калійно-фосфорних добрив.
• Своєчасне знищення бур'янів на чеках та прилеглих територіях.