Альтернаріоз пшениці

Основними ознаками ураження є поява на листках світло-бурих плям, які з часом темніють, набуваючи характерного забарвлення з концентричними колами.

При сильному ураженні окремі плями зливаються, охоплюючи всю поверхню листка, що призводить до його передчасного відмирання та засихання.

У вологу погоду на плямах з'являється сірувато-чорний наліт, який є масовим скупченням спор гриба, готових до подальшого поширення.

Ураження колоса часто проявляється як «чорний зародок», при якому основи колоскових лусок стають темно-коричневими або чорними.

Стебла рослин також можуть уражатися, що призводить до потоншення тканин та подальшого вилягання посівів під дією вітру або опадів.

Збудником цієї хвороби є гриб Alternaria triticina, який належить до класу Гіфоміцетів та є небезпечним патогеном для багатьох зернових культур.

Міцелій гриба здатний розвиватися як у міжклітинниках, так і на поверхні уражених тканин, виділяючи токсини, що руйнують хлорофіл та структуру клітин.

Гриб активно розмножується конідіями, які розносяться потоками повітря, краплями дощу та комахами, забезпечуючи швидке поширення інфекції полем.

Збереження патогена відбувається у вигляді грибниці та конідій на рослинних рештках, у ґрунті, а також безпосередньо всередині насіннєвого матеріалу.

Біологічні особливості збудника дозволяють йому виживати в широкому температурному діапазоні, що робить проблему альтернаріозу актуальною майже для всіх зон вирощування пшениці.

Розвиток патогену стимулюється тривалими опадами та підвищеною вологістю повітря (вище 75%), особливо в критичні фази розвитку пшениці.

Температурний режим у межах +20…+28°C є найбільш сприятливим для швидкого проростання конідій та подальшої колонізації здорових тканин рослин.

Надмірна загущеність посівів перешкоджає нормальній циркуляції повітря, що створює постійно вологе середовище навколо стебел — ідеальні умови для хвороби.

Дефіцит елементів живлення, зокрема фосфору та калію, суттєво послаблює імунітет культури, роблячи її вразливою до альтернаріозу.

Порушення сівозміни, при якому пшениця висівається після колосових попередників, накопичує інфекційний запас у верхніх шарах ґрунту.

Хвороба спричиняє значне зниження врожайності за рахунок передчасної загибелі листового апарату, що відповідає за налив зерна.

Зерно, уражене альтернаріозом, втрачає свою масу, стає щуплим, погіршуються його посівні якості та енергія проростання.

Продукція, отримана з уражених посівів, часто має низькі хлібопекарські властивості, оскільки вміст та якість клейковини значно знижуються.

Наявність мікотоксинів, що продукуються грибом, робить зерно небезпечним для використання як у харчовій промисловості, так і в кормових цілях.

Економічні втрати фермерських господарств можуть досягати 25% у роки з епіфітотійним поширенням хвороби за відсутності належних захисних заходів.

Для захисту посівів важливо впроваджувати агротехнічні методи, включаючи глибоку оранку для закладання рослинних решток глибше в ґрунт.

Використання протруйників широкого спектра дії на етапі підготовки насіння є першим бар'єром проти розповсюдження інфекції.

Високу ефективність демонструє застосування фунгіцидів під час вегетації, особливо в періоди прапорцевого листка та початку колосіння.

Вирощування сортів, які демонструють високу стійкість до плямистостей, дозволяє знизити залежність від хімічних засобів захисту.

• Дотримання сівозміни (не менше 3 років).
• Збалансоване мінеральне живлення.
• Своєчасна боротьбе з бур'янами.
• Використання якісного посівного матеріалу.
• Регулярний моніторинг фітосанітарного стану.