Дідімелла

Перші ознаки хвороби з'являються на молодих однорічних пагонах у першій половині літа у вигляді розмитих фіолетових плям біля місць прикріплення листків.

З часом ці плями розростаються по всьому стеблу, стають більш темними, набуваючи бурого кольору з характерним сіруватим центром, де з'являються крапки-пікніди.

Кора на уражених ділянках поступово розтріскується, стає сухою і ламкою, що порушує нормальний обмін речовин у тканинах рослини.

Уражені бруньки часто не розвиваються або дають слабкі, недорозвинені пагони, що призводить до значного зниження загальної продуктивності куща.

При сильному ураженні листя на хворих пагонах жовтіє та передчасно опадає, оголюючи стебло і погіршуючи підготовку рослини до зими.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Didymella applanata, який спеціалізується на ураженні пагонів малини та ожини, завдаючи значної шкоди промисловим насадженням.

Гриб розвивається протягом усього сезону, утворюючи спори двох видів: аскоспори, що поширюються навесні, та пікноспори, які забезпечують повторне зараження влітку.

Грибниця патогену глибоко проникає в тканини кори та деревини, що робить боротьбу з хворобою в запущеній формі досить складною та тривалою.

Зимує паразит у формі міцелію безпосередньо в уражених стеблах, на залишках листя та в бруньках, які часто не розпускаються навесні.

Інфекція здатна зберігатися в ґрунті та на рослинних рештках, тому санітарне очищення ділянки є критично важливим етапом у системі захисту.

Висока вологість повітря, часті дощі та тривалі ранкові тумани створюють ідеальні умови для проростання спор гриба та їх поширення на нові пагони.

Загущені посадки, де відсутня циркуляція повітря, є зоною підвищеного ризику, оскільки волога після дощу випаровується дуже повільно.

Надмірне азотне живлення провокує бурхливий ріст м'яких тканин, які легше піддаються проникненню інфекції порівняно з міцними, здерев'янілими стеблами.

Різкі коливання температури та пошкодження стебел комахами-шкідниками значно підвищують сприйнятливість малини до збудника дідімелли.

Недотримання правил обрізки, при яких залишаються довгі пеньки, сприяє швидкому накопиченню та поширенню інфекційного фону на плантації.

Основна шкода від дідімелли полягає у зниженні врожайності через загибель бруньок та всихання плодоносних гілок, що може призвести до втрати всього врожаю.

Пошкоджені стебла втрачають свою еластичність, тому масово ламаються під час вітру або збору врожаю, що ускладнює догляд за насадженнями.

Знижується морозостійкість кущів: навіть при незначних зимових морозах уражені пагони вимерзають, оскільки їх внутрішні тканини ослаблені життєдіяльністю гриба.

Ягоди на хворих кущах дрібнішають, втрачають цукристість та погіршують свої смакові характеристики, що робить їх неконкурентними на ринку.

Хвороба носить накопичувальний характер, тому без належного догляду малинник стає повністю непридатним для використання вже через 2-3 роки.

Для профілактики важливо дотримуватися оптимальної схеми посадки, забезпечуючи відстань між кущами для вільного провітрювання та доступу сонячного світла.

Обов'язковим заходом є щорічна санітарна обрізка: видалення та спалювання всіх пагонів з ознаками ураження, особливо тих, що відплодоносили.

Використання фунгіцидів на основі міді або системних препаратів у критичні фази розвитку (перед цвітінням та після збору врожаю) мінімізує розвиток грибка.

Важливо контролювати чисельність шкідників, таких як малинна галиця, оскільки місця їхніх пошкоджень стають осередками проникнення спор Didymella applanata.

• Регулярне проріджування пагонів навесні.
• Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив.
• Використання здорового садивного матеріалу.
• Знищення рослинних решток у малиннику.