Склеротиніоз

Типовою ознакою ураження є водянисті плями на стеблах, листках або плодах, які з часом швидко темніють. Згодом на уражених ділянках з'являється рясний білий наліт, схожий на вату — це грибниця (міцелій) збудника.

Стебла рослин, уражені склеротиніозом, втрачають міцність, розм'якшуються і можуть переламуватися. Це призводить до передчасного в'янення рослин, пожовтіння листків та відмирання верхніх частин стебла.

Всередині порожнистих стебел або на їх поверхні формуються тверді чорні утворення — склероції гриба. Їх наявність є головним діагностичним показником, що дозволяє відрізнити склеротиніоз від інших видів гнилей.

У коренеплодів (наприклад, у репи) хвороба проявляється у вигляді м'якої гнилі, що швидко охоплює всю тканину. При зберіганні інфекція може переходити з одного плоду на інший, викликаючи масове псування запасів.

У квітучих рослин патоген часто вражає квітки, які вкриваються нальотом і відмирають. Ураження квітконосів спричиняє їх злам, що критично для насінницьких посівів або вирощування декоративних культур.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum. Це надзвичайно агресивний поліфаг, який вражає сотні видів рослин, включаючи ріпак озимий, селеру, арахіс, репу, спаржу, гірчицю індійську та декоративні культури як кальцеолярія або анемона корончаста.

Гриб зберігається в ґрунті у формі склероціїв — чорних твердих тілець, що складаються з гіфів гриба. Вони мають високу витривалість і можуть залишатися життєздатними в землі протягом багатьох років, створюючи тривалий інфекційний фон.

Навесні склероції проростають, утворюючи апотеції (плодові тіла), які викидають величезну кількість аскоспор. Ці спори легко переносяться вітром на великі відстані, що сприяє швидкому поширенню інфекції по всьому полю.

Біологічна стратегія патогена полягає у виділенні ферментів, що розчиняють клітинні стінки рослини. Після проникнення гриб швидко колонізує тканини, перетворюючи їх на м'яку гнилу масу.

Окрім аскоспор, інфекція може поширюватися міцелієм, що переходить з ґрунту на кореневу шийку рослин. В уражених тканинах знову формуються склероції, які повертаються в ґрунт з урожаєм або рослинними рештками.

Розвитку хвороби сприяють тривалі періоди вологої та помірно теплої погоди. Оптимальною є температура в межах +15°C...+25°C при вологості повітря понад 80%, особливо в критичні фази цвітіння.

Загущені посіви створюють сприятливий мікроклімат, де волога випаровується повільно, створюючи ідеальні умови для проростання спор гриба на поверхні рослин. Недостатня аерація посилює цей ефект.

Накопичення інфекції в ґрунті стається при порушенні правил сівозміни. Часте вирощування чутливих культур на одній ділянці призводить до критичного рівня заспорення ґрунту склероціями.

Надмірне азотне живлення провокує надмірний ріст вегетативної маси, що робить рослини «ніжнішими» та більш схильними до зараження. Рослини з дефіцитом мікроелементів також мають слабший імунітет.

Механічні пошкодження тканин, завдані під час культивації, або пошкодження шкідниками є основними точками входу для гриба. Через ці рани міцелій легко проникає в судинну систему рослини.

Економічна шкода від склеротиніозу полягає в значному недоборі врожаю та погіршенні якості насіння. Уражені рослини мають меншу масу тисячі насінин та знижену олійність, якщо йдеться про олійні культури.

Загибель рослин на ранніх етапах розвитку призводить до зрідженості посівів, що знижує загальну продуктивність поля. Відновити густоту посівів після масового ураження неможливо.

Під час зберігання овочевих та коренеплідних культур склеротиніоз викликає «гніздове» гниття, що може знищити значну частину врожаю, закладеного в сховища.

Гриб виділяє токсини, які отруюють тканини рослини, прискорюючи процес їх відмирання. Це унеможливлює повноцінне дозрівання плодів, навіть якщо ураження сталося у другій половині вегетації.

Шкода для декоративного садівництва полягає у втраті товарного вигляду та загибелі цінних екземплярів, що потребує додаткових витрат на фунгіцидну обробку або повну заміну рослин у квітниках.

Головним заходом є дотримання науково обґрунтованої сівозміни. Чергування чутливих культур з тими, що стійкі до білої гнилі (наприклад, злаковими), дозволяє поступово зменшити кількість склероціїв у ґрунті.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на глибоку оранку для закладання рослинних решток на глибину, де склероції втрачають життєздатність. Також важливо підтримувати оптимальну густоту стояння рослин.

Хімічний метод передбачає використання фунгіцидів з системною дією. Оптимальним часом для першої обробки є початок цвітіння, оскільки пелюстки квіток часто стають місцем первинного закріплення спор.

• Обов'язкове очищення насіння від склероціїв.
• Використання стійких до хвороб сортів та гібридів.
• Знищення бур'янів — резерваторів інфекції.
• Внесення збалансованих доз мінеральних добрив.

Використання біопрепаратів, що містять гіперпаразит Coniothyrium minitans, дозволяє ефективно знищувати склероції у ґрунті, зменшуючи ризик майбутніх заражень.