Ризопусна гниль

Первинні ознаки проявляються у вигляді водянистих плям на соковитих тканинах плодів або стебел. Уражені ділянки швидко темніють і стають дуже м'якими на дотик.

Згодом на поверхні утворюється характерний рясний сірий наліт із чорними крапками — спорангіями. Весь уражений орган швидко деформується і руйнується.

Для рослин типу Гербери Джемсона хвороба проявляється гниттям квітконосів біля самої основи. Це призводить до в'янення квітів та їх загибелі ще до повного розпускання.

При зберіганні спостерігається виражена «гніздова» поразка, коли інфекція від одного ураженого плоду швидко передається сусіднім через щільний контакт міцелію.

Уражені тканини не мають специфічного запаху гниття, характерного для бактеріозів, проте вони стають повністю непридатними для використання через повну деструкцію клітин.

Збудником хвороби є гриб Rhizopus stolonifer, який належить до класу зигоміцетів. Це поширений мікроорганізм, що в природі часто веде спосіб життя сапротрофа, розкладаючи органічні залишки.

Гриб утворює інтенсивний повітряний міцелій, який нагадує пухку вату сірого кольору. Його спори надзвичайно легкі і розносяться на великі відстані за допомогою повітряних потоків.

На кінцях спорангієносців формуються чорні спорангії, в яких дозріває величезна кількість спор. Це забезпечує швидке розмноження патогена навіть за короткий період часу.

Ферментативна активність гриба спрямована на руйнування пектинових речовин клітинних стінок рослин. Це призводить до миттєвого розм'якшення тканин і їх перетворення на рідку субстанцію.

Даний вид є надзвичайно агресивним щодо багатьох культур. Окрім овочевих та ягідних, він часто уражує декоративні рослини, наприклад, Герберу Джемсона, викликаючи гниття суцвіть.

Висока вологість повітря є головним фактором розвитку ризопусної гнилі. Гриб потребує середовища з відносною вологістю понад 85% для проростання спор.

Оптимальні температури для активного метаболізму гриба знаходяться у діапазоні від +20°C до +28°C. У теплих і вологих умовах життєвий цикл патогена може тривати лише кілька діб.

Наявність ран на поверхні рослин — це обов'язкова умова для ініціації зараження. Пошкодження шкірки плодів під час збору або шкідниками відкриває прямий шлях для проникнення гриба.

Погана вентиляція в теплицях створює застій повітря, що сприяє осіданню спор на ослаблених рослинах. Особливо критично це для квіткових культур із щільними суцвіттями.

Під час зберігання врожаю ризопусна гниль розвивається при порушенні температурного режиму, коли плоди "пітніють", утворюючи на поверхні плівку вологи.

Ризопусна гниль здатна спричинити повну втрату товарної продукції протягом кількох днів. Це одна з найнебезпечніших хвороб при транспортуванні фруктів та овочів.

Окрім прямої втрати ваги, продукція стає небезпечною через виділення грибом токсинів. Вживання таких плодів у їжу категорично заборонено.

У професійних квітниках інфекція призводить до масового браку продукції, що значно знижує прибутковість вирощування дорогих декоративних сортів.

Швидкість поширення хвороби часто призводить до того, що на етапі пакування виявляється зараження великих партій, що несе величезні фінансові збитки.

Патоген є стійким до багатьох зовнішніх умов, що ускладнює його викорінення з місць виробництва продукції без серйозних санітарних заходів.

Найефективнішим методом є суворий санітарний контроль: видалення хворих рослин і дезінфекція поверхонь інвентарю та складів.

Регулювання мікроклімату шляхом активного провітрювання дозволяє знизити вологість нижче критичного рівня, при якому розвиток гриба стає неможливим.

Важливо забезпечити дбайливий збір урожаю без травмування плодів. Чим цілісніша шкірка, тим вищий імунітет плоду до грибкового зараження.

Використання фунгіцидних обробок у теплицях допомагає знизити спорове навантаження на ранніх стадіях розвитку культури.

• Вчасне збирання врожаю без затримок.
• Використання чистої тари для перевезення.
• Підтримання оптимальної температури зберігання.
• Видалення будь-яких ознак плісняви з плантацій.