Іржі

Хвороба уражує величезний спектр сільськогосподарських культур, зокрема озиму та яру пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, соняшник, а також багато овочевих та плодових культур. Серед найбільш шкодочинних видів виділяють лінійну, жовту та буру іржу, які здатні за лічені тижні знищити значну частину потенційного врожаю.

Основним зовнішнім проявом є утворення на листках, стеблах та інших надземних органах так званих пустул — дрібних здуть, заповнених спорами іржавого або яскраво-оранжевого кольору. Через деякий час епідерміс рослини розривається, і спори розлітаються, заражаючи сусідні рослини. Це призводить до порушення фізіологічних процесів та передчасного відмирання листя.

Розвиток патогенів тісно пов'язаний з погодними умовами: висока вологість повітря, часті тумани та наявність роси сприяють проростанню спор. Оптимальна температура для більшості видів іржі становить від +15°C до +25°C. Інфекція може розноситися вітром на десятки та сотні кілометрів, що робить її вкрай небезпечною для великих масивів посівів.

Шкодочинність іржі полягає у різкому зниженні продуктивності фотосинтезу та перерозподілі поживних речовин на користь паразита. Уражені рослини мають пригнічений вигляд, у них знижується якість зерна, а маса тисячі зерен суттєво зменшується. Основні заходи захисту включають:

• вирощування стійких гібридів та сортів;
• дотримання просторової ізоляції;
• знищення бур'янів-резерваторів інфекції;
• обробку фунгіцидами системної дії.