Іржа груші

Первинні симптоми помітні на верхній стороні листків у вигляді невеликих округлих плям яскраво-жовтого або помаранчевого кольору, що з'являються після цвітіння.

Згодом плями збільшуються, стають більш насиченими, червонувато-коричневими, і на них з'являються характерні чорні крапки — спермогонії.

На нижньому боці листкової пластини в місцях плям утворюються випуклі конусоподібні вирости, в яких дозрівають еціоспори, що виглядають як пухнасті помаранчеві розетки.

У разі сильного інфекційного навантаження хвороба перекидається на молоді пагони, черешки та плоди, що призводить до їх викривлення та передчасного опадання.

• Помаранчеві плями з чорними цятками на листках.
• Поява конусоподібних виростів на нижній стороні листа.
• Деформація молодих пагонів та розтріскування кори.
• Передчасне опадання листя вже в середині літа.

Збудником захворювання є дводомний іржастий гриб Gymnosporangium nelsonii, який чергує розвиток на двох різних господарях: груші звичайній та представниках роду ялівець.

На ялівці гриб зберігається у формі міцелію, що викликає появу на гілках потовщень або наростів, де навесні формуються спори, які вітром переносяться на груші.

Розвиток патогену має циклічний характер: інфекція, що потрапила на грушу навесні, влітку утворює спори, які знову заражають хвойні рослини, завершуючи цикл.

Це спеціалізований паразит, який живиться за рахунок тканин рослини, поступово виснажуючи її ресурси та порушуючи фізіологічні процеси фотосинтезу.

Висока пластичність гриба дозволяє йому ефективно поширюватися на значні відстані, тому навіть поодинокі екземпляри ялівцю можуть стати джерелом зараження великого саду.

Основним фактором розвитку іржі є наявність хворих кущів ялівцю в безпосередній близькості до саду, які слугують постійним резервуаром інфекції.

Для проростання спор та зараження тканин груші необхідна висока вологість повітря, часті дощі або рясні ранкові роси у весняний період.

Температурний режим у межах 15-25°C вважається оптимальним для розвитку грибниці, тому найактивніше поширення хвороби припадає на кінець весни та початок літа.

Загущені посадки, де відсутня належна циркуляція повітря, створюють умови застою вологи, що значно прискорює процес зараження та поширення спор.

Сприятливим фактором також є відсутність своєчасної санітарної обрізки, що дозволяє спорам накопичуватися на відмерлих частинах рослин та в тріщинах кори.

Іржа груші спричиняє значне зниження асиміляційної поверхні листя, що призводить до загального пригнічення дерева та зниження його продуктивності.

Через передчасне опадіння листя дерево не встигає накопичити достатньо поживних речовин для підготовки до зими, що веде до зниження морозостійкості.

Плоди, уражені збудником, втрачають споживчі якості, деформуються, погано дозрівають та стають непридатними для тривалого зберігання.

Тривале щорічне зараження призводить до поступового відмирання скелетних гілок, що вимагає проведення омолоджувальної або радикальної обрізки.

На рівні господарства хвороба призводить до недоотримання врожаю, витрат на хімічні засоби захисту та загального ослаблення плодових насаджень.

Найефективніший захід — це просторова ізоляція грушевого саду від ялівцевих посадок на відстань не менше 500 метрів.

Регулярна санітарна обрізка та спалювання уражених частин ялівцю та груші є обов'язковою умовою обмеження поширення інфекції.

Застосування фунгіцидів системного та контактного впливу за графіком: перед цвітінням, одразу після нього та через 10-14 днів забезпечує надійний захист.

Обробка медьвмісними препаратами ранньою весною дозволяє знищити спори гриба на корі дерев ще до початку вегетаційного періоду.

Посадка сортів груші, що мають генетичну стійкість до ураження іржею, дозволяє значно скоротити обсяги використання пестицидів у саду.