Гельмінтоспоріоз

Перші ознаки хвороби проявляються на ранніх фазах росту у вигляді кореневої гнилі: проростки стають бурими, затримуються в рості та часто гинуть до виходу на поверхню ґрунту.

На листках дорослих рослин виникають характерні темні плями овальної або витягнутої форми, які часто мають світлий ореол або жовту облямівку, що свідчить про токсичну дію гриба.

У злакових культур при ураженні колосових частин спостерігається потемніння основи зернівки (так званий «чорний зародковий»), що критично знижує посівні якості зерна.

При високій вологості повітря на уражених ділянках з'являється оливково-сірий наліт, який складається з вегетативних органів розмноження гриба.

У цибулі та часнику інфекція вражає донце, викликаючи його гниття, що призводить до в'янення надземної частини та утворення плям на лусках, що робить продукт непридатним для тривалого зберігання.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Bipolaris sorokiniana, який у статевій стадії відомий як Cochliobolus sativus. Цей патоген є одним із найбільш агресивних збудників кореневих гнилей та плям на листі.

Гриб здатний тривалий час виживати в ґрунті на рослинних рештках у вигляді міцелію, хламідоспор та конідій, зберігаючи патогенність протягом кількох сезонів.

У спектр господарів входять різноманітні сільськогосподарські культури, серед яких овес посівний, соя, коноплі посівні, арахіс, кокосова пальма, а також цибуля ріпчаста, часник та селера.

Поширення інфекції відбувається за допомогою конідій, які переносяться повітряними потоками, краплями дощу, комахами або разом із зараженим насіннєвим матеріалом.

Патоген виділяє специфічні токсини, такі як гельмінтоспоріол, що руйнують клітинні мембрани рослин, забезпечуючи грибу легке проникнення в тканини та їх подальше відмирання.

Оптимальними умовами для розвитку Bipolaris sorokiniana є температура в межах +22–28 °C та високий рівень вологості повітря, що перевищує 85%.

Часті та рясні опади під час вегетації створюють ідеальні умови для проростання конідій на поверхні листя, що призводить до швидкого поширення епіфітотії.

Агротехнічні помилки, такі як глибока сівба або використання некондиційного насіння, значно підвищують ризик ураження молодих проростків ґрунтовою інфекцією.

Фізіологічне ослаблення рослин через нестачу мінерального живлення (особливо калійне голодування) робить їх значно вразливішими до колонізації цим патогеном.

Порушення сівозміни, зокрема вирощування сприйнятливих культур на одному полі декілька років поспіль, веде до критичного накопичення інфекційного навантаження в ґрунті.

Хвороба завдає значної шкоди через зрідження посівів на початкових етапах розвитку, що призводить до зниження густоти стояння рослин та недобору врожаю.

Пошкодження листового апарату грибом знижує ефективність фотосинтезу, що безпосередньо впливає на масу та якість зерна, плодів або цибулин.

Інфіковане насіння має низьку енергію проростання, а отримані з нього сходи є слабкими та часто гинуть від повторної інфекції у ґрунті.

Економічні збитки виникають не тільки через втрату кількості врожаю, але й через значне погіршення товарного вигляду продукції та неможливість її тривалого зберігання.

В окремих випадках, при сприятливих для гриба умовах, втрати врожаю можуть досягати третини від очікуваного обсягу, що робить захисні заходи обов'язковими.

Основою захисту є обов'язкове протруювання насіннєвого матеріалу сучасними фунгіцидами, які ефективно знищують інфекцію на насінні та захищають проростки від ґрунтових патогенів.

Важливим етапом є дотримання сівозміни з поверненням культур на поле не раніше ніж через 3–4 роки та ретельне знищення післяжнивних решток.

Своєчасне внесення добрив, особливо з урахуванням потреби в калії та фосфорі, допомагає рослинам виробити внутрішню резистентність до ураження грибом.

За потреби, протягом вегетаційного періоду, посіви обробляють системними фунгіцидами, що дозволяє стримати розвиток плямистостей та зберегти листову поверхню.

• Протруювання насіння ефективними фунгіцидами.
• Дотримання сівозміни та вибір стійких сортів.
• Глибока оранка для знищення заражених решток.
• Оптимізація строків сівби для уникнення періодів масового зараження.
• Використання фунгіцидів при появі перших симптомів.