Пустульозний некроз кори

Типовою ознакою є утворення на поверхні кори численних горбків або пустул, які з часом розривають епідерміс. Це надає корі шорсткого та пошкодженого вигляду.

При прогресуванні хвороби уражені ділянки набувають темного, майже чорного кольору, стають сухими та схильними до розтріскування.

Під відмерлою корою спостерігається розвиток міцелію гриба, який руйнує камбій та деревину. Внаслідок цього живлення гілок порушується, що призводить до в'янення листя.

Дерева яблуні домашньої уражаються через механічні пошкодження, де спочатку з'являються невеликі некротичні плями, що згодом перетворюються на великі осередки.

Через деякий час на поверхні хворих ділянок чітко видно дрібні чорні крапки — це плодові тіла (перитеції), що вказують на активну стадію спороношення.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Biscogniauxia marginata. Це небезпечний патоген, що вражає кору та деревину листяних порід, спричиняючи відмирання тканин.

Гриб розвивається як паразит, використовуючи ресурси рослини-господаря, а згодом переходить до сапротрофного способу життя, розкладаючи мертву деревину.

Структури гриба, відомі як строми, формуються всередині кори, поступово прориваючи її поверхню. Це дозволяє патогену викидати спори в зовнішнє середовище.

Інфекція здатна виживати в уражених рештках рослин протягом декількох років, що робить її стійкою до несприятливих умов та важкою для викорінення.

Поширення збудника в межах саду здійснюється переважно повітряними потоками, краплями дощу, а також через нестерильний садовий інвентар під час обрізки.

Розвиток некрозу найбільш інтенсивний на деревах, що перебувають у стані стресу через нестачу вологи, морози або погану агротехніку.

Висока вологість повітря та тривалі опади створюють оптимальні умови для проростання спор гриба та його подальшого поширення по стовбуру.

Відкриті рани, отримані внаслідок сонячних опіків, морозобоїн або неправильної обрізки, є критичними точками входу для інфекції в тканини яблуні.

Загущені посадки сприяють погіршенню вентиляції крон, через що волога довше затримується на корі, створюючи сприятливий мікроклімат для патогену.

Неправильне внесення добрив, зокрема надлишок азоту, робить кору більш м'якою та вразливою до проникнення грибкових гіф Biscogniauxia marginata.

Пустульозний некроз призводить до передчасного відмирання скелетних гілок, що суттєво знижує загальну продуктивність та довговічність плодових дерев.

Через припинення руху поживних речовин дерево слабшає, плоди стають дрібними, втрачають цукристість і привабливий зовнішній вигляд.

Масове поширення хвороби в саду може призвести до швидкої загибелі дорослих насаджень, що спричиняє значні економічні збитки для господарства.

Інфіковані дерева стають джерелом постійної загрози для сусідніх здорових рослин, вимагаючи введення суворого карантинного режиму та санітарної вирубки.

Накопичення інфекції в ґрунті та рослинних рештках ускладнює відновлення саду та потребує проведення дороговартісних заходів з очищення ділянки.

Основним методом контролю є своєчасна санітарна обрізка з обов'язковим видаленням та спалюванням усіх уражених частин дерев за межами саду.

• Дезінфекція інструментів після кожного розрізу для запобігання перенесенню спор.
• Ретельне зачищення уражених ділянок кори до здорової тканини з наступною обробкою антисептиками.
• Використання мідьвмісних препаратів для профілактичних обробок ранньою весною.
• Регулярна побілка штамбів для запобігання сонячним опікам та тріщинам кори.
• Підтримка оптимального рівня живлення та своєчасний полив для підвищення загального імунітету саду.