Фізодерматоз буряка

Основним симптомом хвороби є утворення характерних пухлин та наростів на коренеплодах, які зовні нагадують бородавки або потовщення неправильної форми.

Поверхня уражених ділянок спочатку може бути світлою, але згодом вона стає твердою, набуває коричневого або темного кольору, часто розтріскується, нагадуючи окорковіння тканин.

Рослини, уражені фізодерматозом, значно відстають у рості порівняно зі здоровими екземплярами, листя може передчасно жовтіти або деформуватися.

При сильному ураженні спостерігається деформація черешків та основи стебла, що зумовлено розростанням клітин у місцях локалізації інфекції.

Розріз ураженої тканини показує порушення структури коренеплоду: клітини втрачають нормальний колір, стають щільними, а в місцях розривів тканин можуть виникати осередки вторинного гниття.

Збудником цієї хвороби є грибоподібний організм Physoderma leproides, який належить до ряду хітридієвих. Це облігатний паразит, що спеціалізується на ураженні рослин родини Лободові.

Патоген зберігається в ґрунті у формі спочиваючих спор, які характеризуються надзвичайною стійкістю до зовнішніх впливів та можуть перебувати у стані спокою протягом тривалого часу.

У циклі розвитку гриба важливу роль відіграють зооспори, які пересуваються у ґрунтовому розчині. Саме вони інфікують здорові рослини, проникаючи в епідерміс кореневої системи або основи стебла.

Поширення збудника в межах поля відбувається переважно через воду, яка стікає під час дощів або поливів, а також шляхом механічного перенесення зараженого ґрунту сільськогосподарською технікою.

Фізодерматоз найчастіше зустрічається на посівах кормового та цукрового буряка, спричиняючи суттєві патологічні зміни у тканинах рослин.

Найбільш сприятливими умовами для масового розвитку фізодерматозу є надмірна вологість ґрунту та частий випадання опадів, особливо в другій половині вегетаційного періоду.

Хвороба швидше поширюється на важких, глинистих ґрунтах, які схильні до перезволоження та мають погану аерацію, що створює сприятливе середовище для зооспор.

Порушення агротехніки, зокрема вирощування буряка на низинних ділянках з постійним застоєм води, значно підвищує ризик епіфітотійного розвитку хвороби.

Висока щільність посівів та відсутність належного догляду сприяють накопиченню патогена в ґрунті, де він зберігається між сезонами вирощування культури.

Температурний режим у діапазоні помірних значень є оптимальним для проростання спор, що робить прохолодне та дощове літо критично небезпечним для плантацій буряка.

Фізодерматоз призводить до зниження товарної якості коренеплодів, що унеможливлює їх використання для тривалого зберігання та переробки.

Внаслідок ураження рослини недоотримують поживні речовини, що веде до зменшення ваги врожаю та погіршення показників цукристості або кормових якостей.

Заражені коренеплоди стають дуже вразливими до дії бактеріальних та грибкових інфекцій, які можуть призвести до повної загибелі врожаю під час зимового зберігання.

Економічні збитки зростають через необхідність запровадження карантинних обмежень на уражених полях, що ускладнює планування майбутніх посівів.

На полях із високим ступенем зараження виникає ризик нерентабельності вирощування культури, що змушує аграріїв переходити на вирощування менш чутливих видів.

Головним заходом боротьби залишається дотримання сівозміни, що передбачає перерву у вирощуванні буряка на одному місці не менше чотирьох років.

Необхідно проводити глибоку оранку та покращувати дренаж ділянок для мінімізації ризику перезволоження ґрунту.

Важливим є контроль бур'янів, зокрема представників родини Лободові, які можуть виступати джерелом поширення фізодерматозу.

Використання якісного посівного матеріалу та стійких гібридів дозволяє значно знизити ймовірність виникнення інфекції на початкових етапах росту.

• Регулярне видалення рослинних залишків після збору врожаю.
• Внесення збалансованих мінеральних добрив.
• Захист посівів від ґрунтових шкідників, що пошкоджують кореневу систему.
• Застосування фунгіцидів згідно з регламентами захисту.