Некроз кори

Первинним симптомом є поява на корі втиснутих плям темного кольору, які з часом розтріскуються. Кора в місцях ураження набуває коричневого або майже чорного відтінку, відшаровуючись від деревини.

При знятті відмерлої кори можна помітити оголену деревину, яка часто має виражене потемніння. На поверхні некротичних зон нерідко з'являються дрібні плодові тіла гриба (перитеції) червонуватого або помаранчевого кольору.

У уражених рослин спостерігається загальне пригнічення, передчасне пожовтіння та опадання листя. Гілки, на яких утворилися кільцеві некрози, швидко засихають, оскільки порушується рух води та поживних речовин.

У таких культур як фундук або яблуня хвороба часто проявляється біля основи штамба або в місцях розвилок скелетних гілок. Якщо вчасно не вжити заходів, некроз охоплює весь стовбур, що призводить до загибелі дерева.

На трав'янистих рослинах, наприклад гербері чи екзакумі, ураження часто починається з кореневої шийки, викликаючи в'янення надземної частини та гниль коренів, що робить рослину непридатною для декору.

Збудником захворювання є аскоміцетний гриб Nectria haematococca (анаморфа Fusarium solani). Це патоген з широкою спеціалізацією, здатний уражати як деревні, так і трав'янисті культури.

Гриб веде напівпаразитичний спосіб життя, зберігаючись у уражених рослинних рештках, ґрунті та тріщинах кори. У циклі розвитку утворює конідії та перитеції, що забезпечують розповсюдження інфекції.

Основний шлях проникнення патогена — механічні пошкодження кори, морозобоїни, сонячні опіки або сліди діяльності комах-шкідників. Міцелій гриба розвивається в камбіальному шарі та корі, викликаючи їх поступове відмирання.

Даний мікроорганізм володіє високою екологічною пластичністю, що ускладнює боротьбу з ним у садах та розплідниках. За умов високої вологості гриб активно продукує спори, заражаючи здорові тканини рослин.

Окрім деревних культур, патоген часто зустрічається в агроценозах, уражаючи широкий спектр рослин, включаючи фундук, яблуню, платан, горіх чорний, малину, ліквідамбар, герберу Джемсона та екзакум споріднений.

Розвитку Nectria haematococca сприяють періоди високої вологості повітря та помірно теплі температури. Оптимальні умови для зараження часто складаються навесні та восени.

Ослаблені рослини значно більш сприйнятливі до інфекції. Стресові фактори, такі як посуха, нестача поживних речовин або різкі перепади температур, роблять кору вразливою для впровадження грибниці.

Наявність відкритих ран після обрізки або пошкодження кори шкідниками створюють «вхідні ворота» для спор. Загущені посадки з поганою циркуляцією повітря сприяють тривалому збереженню вологи, що провокує розвиток патогена.

Інфекція швидко поширюється при використанні нестерильних інструментів під час обрізки саду. Спори можуть переноситися краплями дощу, вітром або комахами, що відвідують пошкоджені ділянки.

Наявність у саду неприбраних рослинних решток або хворих дерев створює постійний інфекційний фон, який за сприятливих погодних умов призводить до масових спалахів некрозу.

Хвороба завдає значних економічних збитків, знижуючи продуктивність плодових насаджень та декоративних розплідників. Основна небезпека полягає у швидкому відмиранні гілок та всієї крони дерева.

При ураженні фундука або яблуні некроз кори призводить до різкого скорочення врожайності. Дерева втрачають товарний вигляд і можуть загинути повністю, що потребує дорогої заміни цілих ділянок саду.

Ураження платанів або горіха чорного може призвести до втрати естетичної цінності ландшафтних насаджень. Поширення інфекції в розплідниках робить посадковий матеріал непридатним для реалізації.

Некроз кори є хронічним захворюванням: навіть при частковому одужанні рослина залишається ослабленою і легко піддається атакам вторинних шкідників або інших патогенів.

Відсутність системного захисту веде до накопичення збудника у ґрунті та корі, унеможливлюючи вирощування чутливих культур на одній ділянці протягом тривалого часу.

Основою профілактики є підтримання високої агротехніки. Важливо не допускати механічних пошкоджень кори та вчасно зачищати сонячні опіки, обробляючи їх антисептиками.

Усі сильно уражені гілки повинні бути видалені із захопленням здорової тканини та обов'язково спалені. Інструменти після кожної операції необхідно дезінфікувати спиртом або спеціальними препаратами.

Застосування мідьвмісних фунгіцидів у період спокою (восени та ранньою весною) значно знижує кількість спор патогена на поверхні стовбурів та скелетних гілок.

Важливо стежити за балансом живлення, уникаючи надлишку азотних добрив, які стимулюють ріст занадто м'яких тканин, схильних до розтріскування та інфекцій.

• Профілактичне побілення стовбурів садовою фарбою.
• Вчасна боротьба з комахами, що пошкоджують кору.
• Видалення бур'янів та рослинного сміття навколо дерев.
• Висадка стійких сортів, якщо такі є в селекції.