Бурий лісовий мураха

Зовні цей вид характеризується рівномірним темним забарвленням, що варіюється від темно-коричневого до чорного кольору. Тіло має характерний матовий відблиск, а поверхня кутикули майже не має волосків.

Засновниці колоній (матки) дещо більші за робочих особин, їхня довжина може сягати 9–10 мм. Вид є моногінним, що означає наявність в одному гнізді лише однієї самиці, що відкладає яйця.

Ці комахи віддають перевагу будівництву своїх гнізд у ґрунті, під камінням, у гнилій деревині або лісовій підстилці. Вони вкрай обережні і при загрозі швидко залишають гніздо, не проявляючи вираженої агресії.

Біологія виду вивчена досить добре: цикл розвитку включає стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Зимівлю мурахи проводять у глибині ґрунтових камер, опускаючись нижче рівня промерзання ґрунту.

Хоча бурий лісовий мураха не є первинним шкідником сільськогосподарських культур, він завдає значної непрямої шкоди. Його головна шкідливість полягає в тісному симбіозі з сисними шкідниками.

Мурахи активно опікують колонії попелиць, червеців та щитівок на плодово-ягідних чагарниках і деревах. Вони забезпечують їм захист від природних ворогів — сонечок та золотоочок.

У процесі своєї діяльності мурахи переносять шкідників на здорові молоді пагони, що сприяє стрімкому поширенню попелиці по всій садовій ділянці або теплиці.

Пошкодження проявляються у вигляді пригнічення рослин, деформації листя, появи сажистих грибків на солодких виділеннях попелиці (паді) і подальшого зниження врожайності.

Крім того, риюча діяльність комах у прикореневій зоні може призводити до пошкодження дрібних всмоктуючих корінців, що послаблює рослину і робить її вразливою перед хворобами.

Активність мурах починається ранньою весною, як тільки ґрунт прогрівається до температури 8–10 градусів Цельсія. Першими на поверхні з'являються робочі особини для розвідки кормових баз.

Пік активності та масове розмноження крилатих особин (самців і самиць) для парування зазвичай припадає на середину літа, найчастіше в червні або липні, залежно від регіону.

Наприкінці літа і на початку осені комахи концентрують зусилля на заготівлі ресурсів для зимівлі. У цей період їхня діяльність із переміщення попелиці на нові ділянки рослин стає особливо помітною.

З приходом стійких холодів (нижче +5°C) вся колонія переходить у стан діапаузи. Мурахи переміщуються у найглибші камери мурашника і припиняють вихід на поверхню.

Тривалість сезону активності сильно залежить від кліматичної зони, проте в умовах середньої смуги мурахи залишаються активними з квітня по жовтень включно.

Основною ознакою присутності колонії є наявність постійних мурашиних стежок, що ведуть від гнізда до плодових дерев або квітників, на яких помічена попелиця.

Наявність великої кількості мурах, що снують стовбурами дерев, є прямим сигналом того, що на гілках обов'язково присутня «ферма» з попелиці або червеців.

У місцях гніздування на ґрунті можна помітити специфічні отвори з характерними викидами землі або дрібних часток рослинних решток, які служать входами до підземних галерей.

• Липкі плями на листі та плодах (медвяна роса).
• Скручені, пожовклі або деформовані верхівки пагонів.
• Поява чорного нальоту (сажистий грибок) на листі поблизу колоній попелиці.
• Присутність на стовбурах дерев скупчень мурах, що охороняють шкідників.

Заселені ділянки часто стають менш продуктивними, оскільки рослини витрачають життєві сили на відновлення після атаки сисних комах, що підтримуються мурахами.

Ефективний захист ділянки від Formica fusca вимагає комплексного підходу, спрямованого як на самих мурах, так і на їхніх «підопічних» — попелиць.

Механічний метод захисту включає встановлення ловчих поясів на стовбури дерев, які фізично перешкоджають пересуванню мурах у крону рослини до колоній попелиць.

Для боротьби з самою попелицею рекомендується використання інсектицидів контактної та системної дії, а також екологічно безпечних розчинів на основі мила або олій.

Застосування отруєних приманок, що містять інсектициди з уповільненою дією, дозволяє мурахам-фуражирам принести отруту вглиб гнізда і знищити матку, що гарантовано ліквідує колонію.

Важливим елементом профілактики є підтримання високого рівня агротехніки: своєчасне прополювання бур'янів, розпушування ґрунту та видалення рослинних решток, які служать укриттям для нових мурашників.