Кузька хлібний

Кузька хлібний (Anisoplia austriaca) — жук родини Пластинчастовусі (Scarabaeidae), який є одним з найнебезпечніших шкідників зернових культур у лісостеповій та степовій зонах.

Доросла комаха має довжину тіла до 16 мм, колір надкрил варіюється від бурого до жовтуватого з характерною чорною плямою, що за формою нагадує щиток.

Личинки жука мають типову форму для хрущів: вони білого кольору, з коричневою головою та трьома парами ніг, живуть у ґрунті та живляться корінням рослин.

Жуки є досить рухливими, добре літають і в спекотні сонячні дні зосереджуються на колоссях злаків, де відбувається їхнє активне харчування.

Морфологічно жук має сильно розвинений гризучий ротовий апарат, адаптований до поїдання зернівок у фазі їхнього наливання.

Дорослі жуки пошкоджують переважно колосся пшениці, ячменю озимого, жита, виїдаючи зерно, що призводить до утворення пустоколосся та суттєвого зниження врожаю.

Личинки, що розвиваються у ґрунті протягом двох років, завдають шкоди кореневій системі широкого спектра культур, включаючи цукровий буряк та сою.

Серед інших рослин, що страждають від личинок, можна виділити льон звичайний, рапс озимий, капусту городню, кавун та диню.

Шкодочинність личинок полягає у перегризанні коріння, що викликає в’янення та загибель молодих рослин, особливо у засушливі періоди.

У разі масового розмноження цей шкідник здатний знищити до половини майбутнього врожаю зернових на окремих ділянках поля.

Життєвий цикл кузьки хлібного триває два роки, що вимагає врахування цього фактору при плануванні сівозмін на полях.

Розвиток личинок відбувається виключно в ґрунті, де вони зимують двічі, поступово збільшуючись у розмірах та підвищуючи свою шкодочинність.

Вихід імаго на поверхню ґрунту припадає на червень, що зазвичай збігається з початком цвітіння та наливу зерна у пшениці.

Максимальна активність жуків триває протягом 20–30 днів, після чого вони відкладають яйця у ґрунт на глибину 10–15 см.

З яєць з’являються молоді личинки, які починають харчуватися гумусом, а згодом переходять до живлення корінням сільськогосподарських культур.

Основною ознакою присутності шкідника на полі є поява об’їденого колосся, яке згодом набуває білого кольору через відсутність зерна.

Під час обстеження посівів можна побачити жуків, які активно виїдають зерна пшениці та ячменю, особливо на краях полів, що межують з цілиною.

При ураженні кореневої системи личинками рослини жовтіють, відстають у рості, а при спробі витягнути їх з ґрунту коріння виявляється перегризеним.

• Порожні колосочки на злакових культурах.
• Масова присутність жуків на посівах у червні.
• Загибель сівб цукрового буряка або льону внаслідок пошкодження коріння.

Пошук личинок під час проведення передпосівної культивації або оранки дозволяє оцінити загрозу для наступних посівів.

Глибока оранка з оборотом пласта є одним з найефективніших заходів, що призводить до загибелі значної частини личинок, які виносяться на поверхню.

Сівозміна з використанням культур, що не є сприятливими для розвитку шкідника (наприклад, деякі бобові), значно знижує чисельність популяції.

Хімічний метод захисту застосовують шляхом обприскування посівів інсектицидами в період масового заселення жуками колосся злаків.

Застосування інсектицидних протруйників для насіння дозволяє мінімізувати шкоду від личинок на початкових етапах розвитку культур.

Моніторинг полів за допомогою світлових пасток допомагає точно визначити терміни проведення захисних обробок та економно використовувати пестициди.