Варроа

Варроа (Varroa jacobsoni) — це небезпечний ектопаразит, що належить до родини Varroidae. Доросла самка має сплощене тіло коричневого кольору, шириною до 1,6 мм, що дозволяє їй легко пересуватися між сегментами черевця бджоли.

Зовнішній вигляд кліща характеризується наявністю міцного хітинового щитка, який захищає паразита від пошкоджень під час перебування у закритій комірці вулика.

Ротовий апарат кліща має вигляд стилетів, якими він проколює м'які ділянки між сегментами бджоли, щоб дістатися до гемолімфи.

Самці кліща значно менші за самок, вони світлого кольору та ведуть прихований спосіб життя всередині комірок розплоду, де й гинуть після спарювання.

Кліщ має високорозвинені органи чуття, що допомагають йому знаходити господарів та обирати оптимальні умови для розмноження у гнізді.

Основним господарем цього паразита є медоносна бджола, на якій кліщ паразитує протягом усього життя, споживаючи її життєві ресурси.

Харчування паразита гемолімфою дорослих бджіл призводить до їхнього виснаження, втрати енергії та здатності виконувати робочі функції у вулику.

Паразитування на личинках часто викликає серйозні морфологічні вади, зокрема недорозвинення крил, ніжок або загальну деформацію тіла комахи.

Кліщ діє як біологічний переносник небезпечних вірусів, зокрема вірусу деформації крил, що призводить до масової загибелі молодих бджіл.

Сильне ураження сім'ї суттєво послаблює її стійкість до стресових факторів та зимових умов, що є головною причиною колапсу бджолосімей.

Життєвий цикл Варроа безпосередньо залежить від періоду вирощування розплоду бджолами, що визначає динаміку чисельності паразита протягом року.

Навесні, з появою першого розплоду, самки кліща проникають у комірки, де відкладають яйця, розпочинаючи новий цикл розмноження.

Влітку, коли інтенсивність відкладання яєць маткою максимальна, чисельність кліща зростає в геометричній прогресії, досягаючи піку до кінця сезону.

Восени, при скороченні обсягів розплоду, паразит переходить на дорослих бджіл, готуючись до зимівлі у складі бджолиного клубу.

Взимку кліщі перебувають у стані відносної пасивності на тілах бджіл, споживаючи мінімальну кількість гемолімфи, але залишаючись життєздатними до весни.

Візуально кліща можна помітити під час огляду бджіл, особливо на ділянках між грудьми та черевцем, де він найчастіше кріпиться.

Наявність кліщів на запечатаному розплоді та викидання бджолами деформованих особин є тривожними сигналами, що потребують негайної реакції.

При сильному ураженні на дні вулика можна спостерігати велику кількість опалих дорослих особин кліща, що вказує на перенаселення паразитами.

Зниження льотної активності бджіл та поява великої кількості повзаючих комах біля прилітної дошки часто супроводжують прогресуючий вароатоз.

• Пошкодження запечатаного розплоду.
• Поява бджіл з деформованими крилами.
• Скорочення чисельності бджіл у вулику.
• Підвищена тривожність бджолиної сім'ї.

Хімічний контроль передбачає застосування акарицидів у формі смужок, випаровувачів або розчинів, дозволених для використання у бджільництві.

Використання органічних кислот, таких як щавлева або мурашина, є екологічно безпечним методом знищення кліща на різних стадіях його розвитку.

Зоотехнічні методи, наприклад, видалення трутневого розплоду, дозволяють суттєво зменшити популяцію паразита без застосування хімічних засобів.

Важливо проводити систематичний моніторинг ступеня ураження сімей, щоб обирати оптимальний час для проведення лікувальних заходів.

Чергування різних препаратів є критично важливим для запобігання розвитку стійкості у кліщів до діючих речовин, що використовуються на пасіці.