Мала горлиця

Мала горлиця (Streptopelia senegalensis) належить до родини Голубові, ряду Голубоподібні. Це невеликий птах із характерним оперенням, де поєднуються рудуваті та коричневі тони на крилах, а в ділянці шиї помітний плямистий візерунок.

Зовнішній вигляд птаха відрізняється витонченою статурою та довгим хвостом із білими перами по краях. Малі горлиці часто селяться поблизу людських осель, фермерських господарств та полів.

Розмноження може відбуватися майже протягом усього року, за умови наявності достатньої кормової бази. Гнізда будують на деревах, у чагарниках або під дахами господарських споруд, що забезпечує високу виживаність виду.

Висока адаптивність до мінливих умов середовища дозволяє виду колонізувати нові території, зокрема райони з розвиненим землеробством, де птахи знаходять багато їжі.

Стайна поведінка цих птахів створює значне навантаження на сільськогосподарські посіви, особливо у періоди сівби та дозрівання зернових культур.

Основним об'єктом живлення для горлиць є зернові культури, такі як пшениця, ячмінь та просо. Птахи виїдають насіння під час сівби та знищують молоді паростки, що призводить до зменшення густоти посівів.

Окрім зернових, горлиці можуть завдавати шкоди насінню технічних культур, включаючи соняшник. Пошкодження посівів стається безпосередньо після внесення насіння в ґрунт, якщо закладення було неглибоким.

Під час дозрівання врожаю птахи вибивають зерно з колосків, що спричиняє прямі втрати врожайності та знижує загальну якість зібраної продукції.

Через свою мобільність та раціон, горлиці можуть сприяти поширенню насіння бур'янів на поля, що ускладнює подальший догляд за посівами та підвищує витрати на гербіцидний захист.

Також ці птахи завдають значної шкоди на складах зерна, де забруднюють продукцію продуктами життєдіяльності, що створює ризики для безпеки зберігання продовольчих запасів.

Найпершою ознакою присутності шкідників є поява великих зграй птахів на межах полів, які розташовані поблизу деревних насаджень або будівель. Наявність пташиних слідів на ґрунті є чітким сигналом.

Про факт знищення посівів свідчать характерні лисі ділянки на полі, де насіння було з’їдене. Молоді рослини на таких ділянках мають вигляд понівечених стебел.

На колоссі зернових під час дозрівання можна помітити механічні пошкодження, що виникли внаслідок викльовування зерна. Навколо місць годування птахів часто залишається специфічний послід.

Постійні перельоти зграй між місцями нічлігу та полями, де вони годуються, свідчать про те, що популяція горлиць вже адаптувалася до конкретної кормової бази на даній території.

Пошкодження зерна всередині господарських приміщень супроводжується шумом від крил, наявністю пір'я та розсипаного зерна, що є прямим доказом відвідування птахами місць зберігання врожаю.

Ефективним методом захисту є застосування звукових та візуальних відлякувачів, включаючи біоакустичні системи, які транслюють голоси хижих птахів.

Важливою умовою агротехніки є швидка та якісна заробка насіння в ґрунт, що перешкоджає вільному доступу горлиць до посівного матеріалу на поверхні поля.

Для захисту зерноскладів рекомендується встановлення сіток або інших захисних конструкцій, які унеможливлюють заліт птахів усередину приміщень.

Використання хімічних засобів для обробки посівного матеріалу, які мають відлякуючий смаковий або ольфакторний ефект, може суттєво зменшити привабливість зерна для птахів.

• Встановлення газових гармат для регулювання присутності птахів на полях.
• Зачистка територій від залишків зерна після збору врожаю.
• Використання відбиваючих елементів для розлякування пташиних зграй.