Горлиці

Горлиці (рід Streptopelia) належать до ряду голубоподібних, родини голубових. Це птахи середнього розміру з характерним оперенням, часто буро-сірого кольору з рожевим відтінком.

Зовні вони нагадують сизого голуба, але мають більш витончену статуру, довший хвіст і часто помітне «півкільце» на шиї, що є характерною ознакою більшості видів роду.

Біологія виду характеризується високою адаптивністю до антропогенних ландшафтів, що дозволяє їм активно використовувати сільськогосподарські угіддя як основну кормову базу.

Розмноження відбувається у весняно-літній період, під час якого пара може виводити пташенят кілька разів, що підтримує високу чисельність популяції в аграрних регіонах.

Ці птахи мають чудовий зір та обережну вдачу, що робить їх складними об'єктами, здатними швидко залишати місце годівлі при найменшій небезпеці.

Основними культурами, що піддаються атакам горлиць, є зернові колосові (пшениця, ячмінь, овес) та соняшник, особливо в період проростання насіння та його достигання.

На початку сезону горлиці масово викльовують висіяне насіння, що призводить до зрідженості сходів, зниження густоти стояння рослин та, як наслідок, падіння врожайності.

У період воскової та повної стиглості птахи пошкоджують колосся та кошики соняшнику, викльовуючи зерна, що відкриває доступ патогенним грибам до тканин рослин.

Також фіксуються випадки пошкодження овочевих культур та баштанних у посушливі періоди, коли птахи використовують соковиті плоди для втамування спраги.

Шкода посилюється тим, що зграї можуть нараховувати сотні особин, здатних за короткий час завдати значної шкоди великим площам посівів.

Найбільш критичний період появи та активності горлиць на полях припадає на ранню весну, коли починається посівна кампанія і насіння знаходиться у ґрунті.

Другий пік шкодочинності спостерігається в період наливу та достигання зерна, коли врожай стає легкодоступним джерелом корму для підростаючого потомства.

У посушливі літні місяці активність птахів поблизу зрошуваних ділянок та городів зростає, оскільки вони шукають доступ до джерел води та соковитих частин культур.

Осінній період характеризується активним збором падалиці на зібраних полях, що готує птахів до міграції, проте часто супроводжується і докльовуванням врожаю.

Добові ритми активності горлиць зазвичай припадають на ранкові та вечірні години, коли птахи здійснюють основні вильоти на кормові майданчики.

Головною ознакою присутності горлиць є наявність порожніх лунок на поверхні ґрунту безпосередньо в рядах посівів, де птахи викопали насіння.

Про характерне пошкодження посівів свідчать поламані стебла злаків та розкидані по полю частини колосків зі слідами дзьоба.

Наявність великої кількості пташиного посліду на листі та міжряддях, а також характерне воркування поблизу полів підтверджують присутність зграй шкідників.

При огляді кошиків соняшнику видно викльовані ділянки насіння, часто з пошкодженням самої структури кошика, що веде до загнивання тканин при опадах.

Зниження густоти травостою на краях полів, що примикають до лісосмуг або ліній електропередач, де птахи відпочивають, також вказує на їх діяльність.

Для захисту посівів застосовують комплексний підхід, включаючи використання візуальних та звукових відлякувачів, таких як динамічні опудала та біоакустичні установки.

Ефективним агротехнічним заходом є глибока закладення насіння в ґрунт, що робить його менш доступним для птахів у період проростання.

Застосування спеціальних захисних сіток на малих ділянках та городах дозволяє повністю виключити доступ птахів до плодів та сходів цінних культур.

Рекомендується організація відволікаючих кормових майданчиків подалі від основних посівів, щоб знизити інтерес птахів до цільових культур.

• Застосування біоакустичних систем із записом криків хижих птахів.
• Використання стрічок, що відбивають світло та обертових елементів.
• Вчасне збирання врожаю для скорочення періоду доступності зерна.