Кільчаста горлиця

Кільчаста горлиця (Streptopelia decaocto) — це птах родини Голубині, який став надзвичайно поширеним у сільськогосподарських ландшафтах.

Зовні птах має світло-буре забарвлення з рожевим відтінком та характерне вузьке чорне кільце навколо потилиці, яке є головною відмінною ознакою виду.

Це досить витривалий вид, що успішно адаптувався до проживання поруч із людиною, використовуючи антропогенні ресурси для гніздування та харчування.

Птахи мають розвинені крила, що дозволяють їм долати значні відстані між місцями ночівлі та кормовими угіддями, такими як поля зернових.

Поведінка горлиць під час годівлі часто є груповою, що створює значне навантаження на окремі ділянки посівів при появі зграї.

Основним об'єктом живлення для кільчастої горлиці є насіння сільськогосподарських культур, зокрема пшениці, ячменю, проса та соняшнику.

Навесні птахи завдають шкоди, викльовуючи насіння із ґрунту одразу після посіву, що призводить до зрідженості посівів та необхідності пересіву.

Влітку, в період дозрівання колосся, горлиці завдають значної шкоди, пошкоджуючи зернівки, що знижує загальну врожайність та якість зерна.

Крім того, птахи часто витоптують молоді сходи, що спричиняє механічні пошкодження кореневої системи та стебел сільськогосподарських рослин.

У місцях зберігання зерна ці птахи забруднюють продукцію, що створює передумови для розвитку грибкових хвороб та псування зернових запасів.

Кільчаста горлиця веде осілий спосіб життя, тому загроза з боку цього виду існує протягом всього календарного року в агропромислових регіонах.

Найбільший ризик виникає під час посівної кампанії, коли доступне насіння є основним джерелом енергії для птахів перед початком гніздового сезону.

У період літньої вегетації горлиці активно відвідують поля з посівами соняшнику та колосовими, що збігається з фазами наливу зерна.

Восени після збору врожаю птахи продовжують активно годуватися на полях, збираючи зерно, що розсипалося під час комбайнування.

Зимовий період характеризується концентрацією птахів біля ферм, елеваторів та місць утримання худоби, де вони споживають корми та залишки зерна.

Ознаками присутності шкідників є порожні ямки на місці висіяного зерна та наявність великої кількості пташиного посліду на ґрунті.

Часті польоти зграй птахів над полем та їхня поведінка (опускання на землю для пошуку їжі) свідчать про активне використання ними площі посівів.

При візуальному огляді можна виявити пошкоджені колосья, які мають «обгризений» вигляд або повністю вибиті зернівки у верхній частині колоса.

Наявність пір'я на полі або біля місць годівлі також підтверджує присутність птахів та їх активність у даному секторі.

Систематичне воркування в ранкові години вказує на облаштування місць гніздування неподалік, що підвищує ризик тривалого перебування птахів на об'єкті.

Для захисту посівів найефективнішим методом є застосування ультразвукових або біоакустичних відлякувачів, що імітують голоси хижаків.

Встановлення опудал птахів родини яструбових або соколиних допомагає на певний час відвадити зграї горлиць від ділянок посівів.

Агротехнічним заходом є забезпечення максимальної глибини загортання насіння в ґрунт, що ускладнює доступ до нього для птахів.

На елеваторах слід використовувати захисні сітки та закривати доступ до технологічних отворів, щоб уникнути доступу горлиць до зерносховищ.

Регулярне обкошування узбіч полів та очищення від розсипаного зерна позбавляють птахів мотивації концентруватися на конкретних ділянках.